СЕРТИФІКАТ — ЕТИМОЛОГІЯ
сертифіка́т «посвідчення, підтвердження (зокрема, в торгівлі); фінансове зобов’язання»
запозичення з французької мови;
фр. certificat походить від пізньолат. certificātum «посвідчення», пов’язаного з certificāre «ствердити у вірі; окреслити», утвореним з основ прикметника certus «вірний, певний, безсумнівний, надійний, вирішений», пов’язаного з дієсловом cerno «розрізняю, помічаю, враховую, вирішую, наважуюсь», і дієслова facere (›-ficāre) «робити»;
р. болг. сертифика́т, бр. сертыфіка́т, п. certyfikat, ч. слц. certifikát, схв. цертификат;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| сертыфіка́т | білоруська |
| сертифика́т | болгарська |
| certus «вірний, певний, безсумнівний, надійний, вирішений» | латинська |
| cerno «розрізняю, помічаю, враховую, вирішую, наважуюсь» | латинська |
| facere | латинська |
| certificātum «посвідчення» | пізньолатинська |
| certificāre «ствердити у вірі; окреслити» | пізньолатинська |
| ficāre | пізньолатинська |
| certyfikat | польська |
| сертифика́т | російська |
| цертификат | сербохорватська |
| certifikát | словацька |
| certificat | французька |
| certifikát | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України