СЕРНЕНЯ — ЕТИМОЛОГІЯ
се́рна «Rupicapra Blainv.» (зоол.)
псл. sьr̥na;
споріднене з лтс. ст. sirna «серна», прус. sirvis «олень», лат. cervus «тс.», cornū «ріг», ав. srvā «ріг, ніготь», дінд. śṛ́ŋgam «ріг», гот. haúrn «тс.», а також з псл. *korva, укр. коро́ва;
існує думка (Machek ESJČ 572) про спорідненість тільки з лит. stìrna «серна», лтс. stіr̃na, фонетично й інтонаційно відмінними від слов’янських, і про праєвропейське походження слова;
р. се́рна, др. сьрна, п. sarna, ч. слц. srna, вл. sorna, [serna], нл. sarnja, болг. сърна́, м. срна, схв. ср́на, слн. sŕna, стсл. сръна;
Фонетичні та словотвірні варіанти
серн
серна́
«козуля, Capreolus Gray»
серненя́
серни́на
«м’ясо серни»
серни́ця
«тс.»
се́рній
«сернячий»
серну́л
«самець серни»
серню́к
«тс.»
серня́
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| srvā «ріг, ніготь» | авестійська |
| сърна́ | болгарська |
| sorna | верхньолужицька |
| serna | верхньолужицька |
| haúrn «тс.» | готська |
| śṛ́ŋgam «ріг» | давньоіндійська |
| сьрна | давньоруська |
| cervus «тс.» | латинська |
| cornū «ріг» | латинська |
| sirna «серна» | латиська |
| stіr̃na | латиська |
| stìrna «серна» | литовська |
| срна | македонська |
| sarnja | нижньолужицька |
| sarna | польська |
| s<SUP>ь</SUP>r̥na | праслов’янська |
| *korva | праслов’янська |
| sirvis «олень» | прусська |
| се́рна | російська |
| ср́на | сербохорватська |
| srna | словацька |
| sŕna | словенська |
| сръна | старослов’янська |
| коро́ва | українська |
| srna | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України