СЕРЙОЗНЕ — ЕТИМОЛОГІЯ
серйо́зний
запозичення з французької мови;
фр. sérieux (жін. р. sérieuse) «серйозний» походить як запозичення від пізньолат. sēriōsus, пов’язаного з лат. sērius «тс.; (первісно) ваговитий, важкий», спорідненим з двн. swāri «важкий», swār, нвн. schwer «тс.», гот. swērs «шановний», лит. sver̃ti «підіймати, важити», svarùs «важкий»;
р. серьёзный, бр. сур’ёзны, п. serio «серйозно», ч. seriosní, слц. serіózny, болг. м. серио́зен, схв. се̏риōзан, слн. seriózen;
Фонетичні та словотвірні варіанти
серйо́з
серйо́знішати
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| сур'ёзны | білоруська |
| серио́зен | болгарська |
| swērs «шановний» | готська |
| swāri «важкий» | давньоверхньонімецька |
| swār | давньоверхньонімецька |
| sērius «тс.; (первісно) ваговитий, важкий» | латинська |
| sver̃ti «підіймати, важити» | литовська |
| svarùs «важкий» | литовська |
| серио́зен | македонська |
| schwer «тс.» | нововерхньонімецька |
| sēriōsus | пізньолатинська |
| serio «серйозно» | польська |
| серьёзный | російська |
| се̏риōзан | сербохорватська |
| serіózny | словацька |
| seriózen | словенська |
| sérieux «серйозний» (жін. р. sérieuse) | французька |
| seriosní | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України