СЕРЕБРО — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
серебране «лох, маслинка вузьколиста, Eleagnus angustifolia L.» (дерево])(бот.)
похідне утворення від серебро́ (заст.) «срібло»;
назва зумовлена сріблястим відтінком забарвлення листя лоху;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| серебро́ «срібло» (заст.) | українська |
сере́бщина «податки на військові потреби Л; податок за землю Нед» (заст.)
похідне утворення від серебро́;
бр. заст. серебщина, п. serebszczyzna (іст.) «данина сріблом у середньовіччя в Литві і на Русі» (з укр. бр.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
серебщи́зна
«податок за землю»
(заст.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| серебщина | білоруська |
| serebszczyzna «данина сріблом у середньовіччя в Литві і на Русі» (іст.)(з укр. бр.) | польська |
| серебро́ | українська |
срі́бло́
припущення про запозичення германських форм із слов’янських мов (Uhlenbeck PBrB 20, 37–38, 43, 44; Преобр. ІІ 278–279; Мартынов Сл.-герм. взаимод. 180–181) недостатньо обґрунтоване, як і зіставлення лит. sidãbras «срібло» з етимологічно неясним гр. σίδηρος «залізо» і виведення з нього германських і слов’янських форм (Mikkola Balt. u. Slav. 41);
висловлюється також думка про запозичення з ак. (ассир.) ṣarpu «очищене срібло», пов’язаного з sarāpu «очищати; плавити (руду), виплавляти (метал)», ṣarrapu «золотар», гебр. ṣāráрp̄ «він очистив, виплавив», ṣōrḗрp̄ «золотар, срібляр», арам.-сир. ṣĕraрp̄ «він очистив, виплавив», ар. ṣarf «чисте, бездомішкове (вино)» (Klein 1445; Kluge–Mitzka 708);
варіантні слов’янські, балтійські і германські форми пояснюються можливими контактами з понтійсько-анатолійським архетипом *subau-ro- «блискучий» (Будимир Грци и пеласги 1950, 23; Сл. филология ІІ 113–114, 135);
заслуговує на увагу виведення цих назв від шумер. *sipar «мідь», zabar «бронза» (Мосенкіс, Культура давнього Середземномор’я і походження терміна срібло, К., 1995, 9–12);
як джерело слов’янських, балтійських і германських назв срібла реконструюється також індоарійський топонім *s’ub(h)ri apa (Σιβριάπα), букв. «світла вода» (Трубачев Вост.-сл. и общ. языкозн. 99–102);
у зв’язку з цим зіставляються з Σίβρος«срібляна річка» в Лікії (Фасмер ІІІ 606), з баскійським zillar «срібло», zirar, zilhar, zidar «тс.» (Tovar Indo-European and Indo-Europeans 1970, 271–272) та ар. ṣarīf «срібло», хауса a̜zur̃fa «тс.», лідійським Σίβρῳ «у срібляній річці», що зближуються далі з картвельським *wercˇxl̥- (*verc1hl) «срібло», яке пов’язується з ак. parzillu «залізо» (Иванов Сл. и балк. языкозн. 1977, 22, 26, 27; Гамкрелидзе–Иванов 713);
найвірогідніше, давня регіональна (на відміну від іє. *arg̑- «срібло») міграційна назва, паралельна до лит. sidãbras «срібло», лтс. sidrabs, sudrabs, sudarbs, прус. sirablan (зн. в.) і гот. silubr, двн. silbar, silabar, дангл. seolfor, siolofr, дфриз. sёlover, дісл. silfr, франк. снідерл. англ. шв. silver, свн. нвн. Silber «тс.», що всі разом найчастіше тлумачаться як давнє слов’яно-балто-германське запозичення з якоїсь східної мови;
походження остаточно не з’ясоване;
псл. [sьrebro] (пд.), *[serbro] (пн.-зах.);
р. серебро́, бр. серабро́, др. сьребро, срѣбро, сребро, п. srebro, ч. stříbro, слц. striebro, [srebro, stréblo, striablo], вл. slěbro, нл. slobro, [sŕoblo, slabro, srěbło], полаб. srebrš, болг. сребро́, м. сребро, схв. срèбро, слн. srebró, стсл. сьрeбро, сърeбро;
Фонетичні та словотвірні варіанти
безсрі́бник
посрібри́ти
серебро́
сріб'яний
срібелце
срібе́льник
«майстер срібних справ»
срі́берний
срі́блений
срі́блий
срібли́льний
срібли́льник
срібли́на
«срібляста цятка, нитка»
срібли́стий
срібли́ти
сріблі́ти
срібля́вий
срібля́к
«срібний карбованець»
срібля́ни́й
срібля́ни́к
«тс.»
срібля́р
«ювелір»
срібля́стий
срібна́стий
срі́бний
срі́бник
«срібний карбованець»
срібни́ти
срібні́ти
срібня́к
«тс.»
срібня́стий
срі́брений
срібри́стий
срі́бро
срі́бряни́й
срі́мний
стріберний
стрі́бло
стрі́бло
стрі́бний
стрі́бний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ṣōrḗp̄ «золотар, срібляр» | айну |
| ṣarpu «очищене срібло» (ассир.) | аккадська |
| sarāpu «очищати; плавити (руду), виплавляти (метал)» | аккадська |
| ṣarrapu «золотар» | аккадська |
| parzillu «залізо» | аккадська |
| silver | англійська |
| ṣarf «чисте, бездомішкове (вино)» | арабська |
| ṣarīf «срібло» | арабська |
| серабро́ | білоруська |
| сребро́ | болгарська |
| slěbro | верхньолужицька |
| ṣāráp̄ «він очистив, виплавив» | гебрайська |
| silubr | готська |
| σίδηρος «залізо» | грецька |
| seolfor | давньоанглійська |
| siolofr | давньоанглійська |
| silbar | давньоверхньонімецька |
| silabar | давньоверхньонімецька |
| silfr | давньоісландська |
| сьребро | давньоруська |
| срѣбро | давньоруська |
| сребро | давньоруська |
| sёlover | давньофризька |
| sidrabs | латиська |
| sudrabs | латиська |
| sudarbs | латиська |
| sidãbras «срібло» | литовська |
| sidãbras «срібло» | литовська |
| сребро | македонська |
| slobro | нижньолужицька |
| sŕoblo | нижньолужицька |
| slabro | нижньолужицька |
| srěbło | нижньолужицька |
| Silber «тс.» | нововерхньонімецька |
| srebrüˊ | полабська |
| srebro | польська |
| sьrebro (пд.) | праслов’янська |
| serbro (пн.-зах.) | праслов’янська |
| sirablan (зн. в.) | прусська |
| серебро́ | російська |
| срèбро | сербохорватська |
| Silber «тс.» | середньоверхньнімецька |
| silver | середньонідерландська |
| striebro | словацька |
| srebro | словацька |
| stréblo | словацька |
| striablo | словацька |
| srebró | словенська |
| сьрeбро | старослов’янська |
| сърeбро | старослов’янська |
| silver | франкська |
| stříbro | чеська |
| silver | шведська |
| *sipar «мідь» | шумерська |
| zabar «бронза» | шумерська |
| ṣѵraр «він очистив, виплавив» | ? |
| *subau-ro- «блискучий» | ? |
| *s'ub(h)ri | ? |
| Σίβρος «срібляна річка» | ? |
| zillar «срібло» | ? |
| zirar | ? |
| zilhar | ? |
| zidar «тс.» | ? |
| a̜zur̃fa «тс.» | ? |
| Σίβρῳ «у срібляній річці» | ? |
| *werc̆xl̥- «срібло» (*verc1hl) | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України