СЕРВАНТ — ЕТИМОЛОГІЯ
серва́нт
запозичення з французької мови;
фр. servante «невеликий буфет» пов’язане із servir «служити, користуватися; подавати на стіл», що походить від лат. servīre «служити», пов’язаного із servus «слуга, раб», мабуть, запозиченого з етруської мови;
р. бр. болг. серва́нт, п. serwantka «тс.», ч. servantka «пристрій для ховання предметів (у цирку)»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| серва́нт | білоруська |
| серва́нт | болгарська |
| servīre «служити» | латинська |
| servus «слуга, раб» | латинська |
| serwantka «тс.» | польська |
| серва́нт | російська |
| servante «невеликий буфет» | французька |
| servir «служити, користуватися; подавати на стіл» | французька |
| servantka «пристрій для ховання предметів (у цирку)» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України