СЕРБКА — ЕТИМОЛОГІЯ
серб
запозичення із сербохорватської і лужицьких мов;
схв. Ср̏б, Ср̏бин, ст. срьбињ, срьблињ, вл. нл. Serb є давньою слов’янською племінною назвою, яка зберігається також в укр. па́серб «пасинок», присе́рбитися «приєднатися»;
загальноприйнятої етимології не має;
виводиться від іє. *surb-/sirb-/serb- «сьорбати», спочатку як назва молочних братів (Brückner 485; Schuster-Šewc 1283–1284);
пов’язувалося також з іє. *sеr-v- «оберігати», до якого через скіф. *xarv- зводиться й псл. *xъr̥vati «хорвати» (Moszyński PZJP 147–148);
спроби зведення до псл. *sębrъ «сябер» (Преобр. II 267; Solmsen KZ 37, 592–593; Kalima ZfSlPh 17, 349–350) або зіставлення з дінд. sarbh- «бити, рубати, убивати» (Потебня РФВ 1, 91) чи з лат. sero «нанизую, складаю», гр. ἕιρω «ставлю в ряд» (Ильинский ИОРЯС 24/1, 138–139) викликають сумніви;
р. бр. серб, п. вл. нл. Serb, ч. слц. Srb, болг. съ́рбин, м. Србин, слн. Sŕb;
Фонетичні та словотвірні варіанти
се́рбин
«серб; [вид танцю]»
сербинчу́к
«молодий серб»
сербія́нин
сербія́нка
«сербка; вид танцю»
се́рбка
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
серб | білоруська |
съ́рбин | болгарська |
Serb | верхньолужицька |
Serb | верхньолужицька |
ἕιρω «ставлю в ряд» | грецька |
sarbh- «бити, рубати, убивати» | давньоіндійська |
*surb-/sirb-/serb- «сьорбати» | індоєвропейська |
*sеr-v- «оберігати» | індоєвропейська |
sero «нанизую, складаю» | латинська |
Србин | македонська |
Serb | нижньолужицька |
Serb | нижньолужицька |
Serb | польська |
*x<SUP>ъ</SUP>r̥vati «хорвати» | праслов’янська |
*sębrъ «сябер» | праслов’янська |
серб | російська |
Ср̏б | сербохорватська |
Ср̏бин | сербохорватська |
срьбињ | сербохорватська |
срьблињ | сербохорватська |
Srb | словацька |
Sŕb | словенська |
па́серб «пасинок» | українська |
присе́рбитися «приєднатися» | українська |
Srb | чеська |
*xarv- | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України