СЕПАРАТОРНИК — ЕТИМОЛОГІЯ
сепара́тор
запозичення з німецької мови;
н. Separátor походить від пізньолат. sēparātor «відокремлювач», пов’язаного з лат. sēparo «відокремлюю, розділяю»;
р. болг. м. сепара́тор, бр. сепара́тар, п. separator, ч. слц. слн. separátor, схв. сепа̀рāтор;
Фонетичні та словотвірні варіанти
сепара́торна
сепара́торний
сепара́торник
сепараці́йний
сепара́ція
сепарува́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| сепара́тар | білоруська |
| сепара́тор | болгарська |
| sēparo «відокремлюю, розділяю» | латинська |
| сепара́тор | македонська |
| Separátor | німецька |
| sēparātor «відокремлювач» | пізньолатинська |
| separator | польська |
| сепара́тор | російська |
| сепа̀рāтор | сербохорватська |
| separátor | словацька |
| separátor | словенська |
| separátor | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України