СЕМІТИЧНИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
семі́ти «семітські народи -- євреї, араби та ін.»
запозичення з німецької мови;
н. Semitе (з 1781) утворено від біблійного імені гаданого родоначальника семітських народів Сіма, одного з трьох синів Ноя;
н. Sem (через лат. Sēm, гр. Σήμ) походить від гебр. Šēm, букв. «знатне ім’я, слава»;
р. болг. семи́т, бр. семі́т, п. ч. слц. Semita, вл. Semit, м. семитски, схв. Семи́ти, слн. semít;
Фонетичні та словотвірні варіанти
семі́т
«представник семітського народу»
семіти́зм
семіти́чний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| семі́т | білоруська |
| семи́т | болгарська |
| Semit | верхньолужицька |
| Šēm | гебрайська |
| Σήμ | грецька |
| Sēm | латинська |
| семитски | македонська |
| Semitе (з 1781) | німецька |
| Sem (через лат. Sēm, гр. Σήμ) | німецька |
| Semita | польська |
| семи́т | російська |
| Семи́ти | сербохорватська |
| Semita | словацька |
| semít | словенська |
| Semita | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України