СЕМАНТИЧНУ — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. ѵънъ «зовні, назовні»;

очевидно, споріднене з дінд. vánam «ліс»;

пор. семантичну паралель у лит. laũkas «поле» – laũk «геть», laukañ «назовні, на двір»;

менш переконливе зіставлення (Trautmann 360) з прус. winna «назовні»;

іє. *kert- «плести, вити, в’язати», пор. семантичну паралель псл. kratъ «крутий, міцний» від kratiti «крутити» (Sławski I 118–119; Sł. prasł. II 250–252; Bern. I 171);

припускається спорідненість з дінд. kṛtsná- «цілий; цілковитий», лат. crassus «товстий, грубий», з прус. corto «огорожа, пліт», гр. ϰαρτάλι «кошик» (Schuster-Šewc 112; Bern. I 171; Walde–Hofm. I 285–286; Mayrhofer 259; Sł. prasł. II 250–252);

зіставляється з лит. kir̃sti, kertù «рубати, бити» (ЭССЯ 4, 159–161);

розглядається як утворення, похідне від дієслова *čersti, *čr̥tǫ з первісним значенням «рубати, завдавати вдари»;

псл. *čr̥stvъ(jь) «твердий, жорсткий, міцний» (значення «свіжий, бадьорий» вторинне);

зближується також з гот. hardus «жорсткий, твердий», дісл. herstr «різкий», лит. ker̃štas «гнів» (Bezzenberger KZ 22, 476);

неприйнятне припущення про походження з *čе-vr̥stъ при підсилювальному префіксі čе- і *vr̥stъ, пов’язаним з дінд. vṛddhá- «вирослий, сильний» ‹ іє. *u̯erdh- «рости» (Machek ESJČ 99);

р. чёрствый «черствий, твердий», бр. чэ́рствы «тс.», др. чьрствъ «твердий; сухий; ясний; значний», п. czerstwy «черствий; твердий; бадьорий», ч. слц. čerstvó «свіжий, бадьорий», вл. čerstwy «бадьорий», болг. чевръ́ст «спритний, швидкий, моторний», м. цврст «міцний», схв. чвр̑ст «твердий, міцний; жорсткий; щільний, важкий; серйозний», слн. čvŕst, čŕstev «сильний, здоровий, міцний; щільний, твердий», цсл. чрьствъ «сильний, міцний; густий»;

запозичення з старослов’янської мови;

стсл. влъхвъ «маг», як і болг. влъ́хва «розбійник; ворожбит», слн. vȏlhva «чарівниця», вважається пов’язаним з етимологічно неясним дієсловом влъснѫти «бурмотати» (власне український відповідник мав би звукову форму *вовхв, пор. близькі до цього др. въшвити, въшебныи);

пор. семантичні паралелі стсл. балии «знахар, лікар» і ба́яти «говорити», стсл. врачь «знахар, лікар» і р. врать, ворча́ть, укр. шепту́н, шепту́ха і шепта́ти, шепоті́ти;

н. Semántik походить від фр. sémаntique, утвореного М.Бреалем у 1897 р. на основі гр. σημαντιϰός «позначаючий, значущий», яке через форми σημαντός «відзначений, позначений» і σημαίνω «означаю, позначаю» зводиться до ση̃μα «знак, відзнака», дор. σα̃μα «тс.», що малопереконливо зіставлялося з дінд. dhyāman «думка» (Brugmann Grundriss II 348);

запозичено з французької мови, можливо, через німецьку;

р. болг. м. сема́нтика, бр. сема́нтыка, п. semаntyka, ч. слц. sémantika, вл. semantika, схв. сема̀нтика, слн. semántika;