СЕЛЕЗІНКА — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. *selzenь чи, можливо, *sьlezenа (Вайян ВЯ 1960/6, 66–67);

споріднене з дірл. selg «селезінка», ав. spǝrǝzan-, гр. σπλήν, дінд. plīhán-, лат. liēn, лит. blužnis, прус. blusne «тс.»;

у слов’янській звуковій формі після s відсутнє р, у давньоіндійській і балтійських відсутнє s, у латинській sр;

не зовсім ясний також вокалізм: псл. *selz- на східнослов’янському ґрунті мало б дати *sоlоz-;

р. селезёнка, бр. селязёнка, др. селезеня, п. śledziona, ст. śleziona, ч. слц. slezina, вл. нл. słozyna, болг. [сле́зен, сле́зенка, сле́зка], м. слезина, слезена, слезенка, схв. слезèна, слезùна, слн. slezéna, slezén, стсл. слѣзена;

очевидно, видозмінене запозичення з польської мови;

п. śledziona, ст. sleziona «тс.» відповідає укр. селезі́нка (див.);

очевидно, за посередництвом російської мови запозичено з англійської;

англ. spleen «сплін, хандра; злість, роздратування» є результатом семантичної видозміни терміна spleen (анат.) «селезінка», запозиченого з лат. splēn, що відтворює гр. σπλήν «тс.», пов’язане з іменником σπλάγχνον «нутрощі (переважно серце, легені, печінка і нирки)», очевидно, спорідненим з лат. liēn (‹*lihēn) «селезінка», дірл. selg, псл. *selzena (*selzenь) «тс.», укр. селезі́нка;

у давнину пригнічений настрій (нудьгу, хандру) і пов’язані з цим примхи пояснювали хворобою селезінки;

р. болг. сплин, бр. сплін, п. splin, spleen, ч. слц. splín, spleen «тс.»;