СЕЛЕЗНЮ — ЕТИМОЛОГІЯ

неясне;

непереконливо зіставлялося з лтс. zìlgans «голубуватий» (Matzenauer LF 19, 249), з дінд. sṛjáti (sárjati) «виливає», ав. hǝrǝzаiti «випускає, кидає, виливає», нвн. selken «капати» (Потебня РФВ 2, 6; Преобр. II 272), із схв. сљез «рожа» (Skok Festschrift Koschmieder 1958, 202–203);

припускалося звуконаслідувальне походження (Фасмер III 595);

р. се́лезень, схв. [сљез, слезен, слезињак];

очевидно, запозичення з російської мови, р. [лох] «лосось; струмкова форель, Salmo trutta L.; таймень, Hucho taimen Pallas; схудлий лосось після нересту», [лохови́на] «погане м’ясо сьомги; м’ясо лоха», [облохови́ться] «перетворитися з лосося в лоха» не має єдиної етимології;

більшістю дослідників вважається пов’язаним чергуванням приголосних x і с з лосо́сь, подібно до р. жах – ужас, селех – селезень (Преобр. І 470–471; Bern. І 734; Brückner 312; Matzenauer LF 9, 214);

припускається також походження від спільної індоєвропейської назви риби *lak’s з іншим розширювачем: *lak’s-o-, пор. *lak ̑s-o-k ̑- › лосо́сь (Sławski V 212–213);

висловлювалась думка про запозичення слова: фін. карел, олон. lohi «лосось», ест. lõhi від лит. lõšis «тс.» (Vasmer ZfSlPh 3, 86);