СЕКРЕТАРЦІ — ЕТИМОЛОГІЯ
секре́та́р
запозичення з німецької мови;
нім. Sekretär «секретар», раніше Sekretаr «діловод» походить від пізньолат. sēcrētārius «повірений», пов’язаного з sēcrētum «секрет»;
р. секрета́рь, бр. сакрата́р, п. sekretarz (назва державних посад у деяких країнах), ч. sekretář, слц. слн. sekretár, вл. sekretar, болг. м. секрета́р, схв. секрèтāр;
Фонетичні та словотвірні варіанти
секретари́ха
секретаріа́т
секрета́рка
секрета́рство
секрета́рша
секретарюва́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| сакрата́р | білоруська |
| секрета́р | болгарська |
| sekretar | верхньолужицька |
| секрета́р | македонська |
| Sekretär «секретар» | німецька |
| Sekretаr «діловод» | німецька |
| sēcrētārius «повірений» | пізньолатинська |
| sēcrētum «секрет» | пізньолатинська |
| sekretarz (назва державних посад у деяких країнах) | польська |
| секрета́рь | російська |
| секрèтāр | сербохорватська |
| sekretár | словацька |
| sekretár | словенська |
| sekretář | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України