СВІРОК — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
сви́рка «ялина звичайна, Picea excelsa Link. Mak; Pinus pilla L.; гірська сосна, Pinus montana Mill. Mak» (бот.)
п. świrk «смерека», świerk «тс.» розглядається як варіант форми smrek «тс.», спорідненої з укр. смере́ка;
запозичення з польської мови;
Фонетичні та словотвірні варіанти
cві́рка
«ялина»
свірок
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| świrk «смерека» | польська |
| świerk «тс.» | польська |
| smrek «тс.» | польська |
| смере́ка | українська |
сквірк «ялина звичайна, Picea excelsa Lk.» (бот.)
результат видозміни форм [свірка, свірок] «тс.» під впливом фонетично близьких форм [сквірк] «цвіркун», [скві́рок] «тс.», співвідносних із [свірк, свірок] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
сквірок
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| свірка «тс.» | ? |
| свірок «тс.» | ? |
| сквірк «цвіркун» | ? |
| скві́рок «тс.» | ? |
| свірк «тс.» | ? |
| свірок «тс.» | ? |
сві́рка «зв’язка у батога, ремінець, яким батіг прикріпляється до пужална»
псл. sъvora «зв’язка, вірьовка», пов’язане зі *sъverti «зімкнути», утвореним з префікса sъ- «з-, разом» і дієслова *verti «замикати»;
паралелізм початкових с – ш, як у [скі́ра – шкі́ра] та ін;
р. сво́ра «ремінь для мисливських собак, швора», сво́рка «тс.», бр. [шво́рка] «мотузка», п. ст. swora «зграя собак; ремінь для собак», ч. svor «скріпа; шворінь; [вінок цибулі]», [svora] «зв’язка між ціпом і ціпилном», слц. svorka «зграя (собак)», слн. svîra «розвора», с.-цсл. съвора «пряжка»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
свірник
«гак, який утримує розвору»
сво́ра
«розвора»
швара
«плетений шнурок»
шво́рка
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| шво́рка «мотузка» | білоруська |
| swora «зграя собак; ремінь для собак» | польська |
| sъvora «зв’язка, вірьовка» | праслов’янська |
| *sъverti «зімкнути» | праслов’янська |
| sъ- «з-, разом» | праслов’янська |
| *verti «замикати» | праслов’янська |
| сво́ра «ремінь для мисливських собак, швора» | російська |
| сво́рка «тс.» | російська |
| съвора «пряжка» | сербо-церковнослов’янська |
| svorka «зграя (собак)» | словацька |
| svо́ra «розвора» | словенська |
| скі́ра | українська |
| шкі́ра | українська |
| svor «скріпа; шворінь; [вінок цибулі]» | чеська |
| svora «зв’язка між ціпом і ціпилном» | чеська |
сверені́ти «цвіркотати»
менш переконлива думка (Фасмер III 574–575; Machek ESJČ 91) про звуконаслідувальний характер цих слів і про їх безпосередній зв’язок із *cvьrk-, укр. цві́ркати;
лит. svìrkšti «бриніти, пищати, свистіти», лтс. svir̃kstêt «тс.»;
очевидно, псл. svirati (svьrěti) «свистіти», svьrčьkъ «цвіркун», з яким пов’язане svirělь «дудка, сопілка»;
р. [сверча́ть] «цвірчати», сверчо́к, бр. [свірча́ць] «цвірчати», [свершч] «цвіркун», п. świerszczeć «цвірчати», świerszcz «цвіркун», ч. [švrček], ст. svrček «тс.», слц. svrček, вл. šwjerč, м. свирец, стсл. свръчь(къ) «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
свереньча́ти
сверчо́к
«цвіркун»
сверщо́к
сверщу́к
свириньо́к
свирі́нька
свиріньо́к
свирши́ти
«тс.»
сві́рень
свірк
сві́ркалка
свірко
свірча́ти
свірчо́к
свірщо́к
шверщо́к
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| свірча́ць «цвірчати» | білоруська |
| свершч «цвіркун» | білоруська |
| šwjerč | верхньолужицька |
| svir̃kstêt «тс.» | латиська |
| svìrkšti «бриніти, пищати, свистіти» | литовська |
| свирец | македонська |
| świerszczeć «цвірчати»«цвіркун» | польська |
| świerszcz «цвірчати»«цвіркун» | польська |
| *cvьrk- | праслов’янська |
| svirati «свистіти» (svьrěti) | праслов’янська |
| svьrčьkъ «цвіркун» | праслов’янська |
| svirělь «дудка, сопілка» | праслов’янська |
| сверча́ть «цвірчати» | російська |
| сверчо́к | російська |
| svrček | словацька |
| свръчь(къ) «тс.» | старослов’янська |
| цві́ркати | українська |
| švrček | чеська |
| svrček «тс.» | чеська |
сво́рінь «шворінь»
похідне утворення від псл. *sъvor-iti «змикати», утвореного від основи ver-/vor-;
споріднене з р. сво́рка «зав’язка, прив’язка, шворка», сво́ра «зграя, пара (собак)», укр. [сві́рка] «зв’язка (у батога)», п. zwora «сполучний елемент механічної конструкції»;
паралелізм початкових с – ш, як у скло – шкло, [скура] – шкура та ін;
р. шво́рень, шкво́рень, бр. шво́ран, п. sworzeń «шворінь», ч. svor «скріпа; зажим; шворінь», svorník «шворінь», слц. svoreň, схв. сва̏рница «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
сві́рень
«тс.»
свірне́вий
«призначений для свердління отвору під шворінь»
сві́рні
«кайдани»
свірня́к
«свердло, яким робиться отвір для швореня»
шві́рень
шво́рінь
шкво́рінь
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| шво́ран | білоруська |
| zwora «сполучний елемент механічної конструкції» | польська |
| sworzeń «шворінь» | польська |
| *sъvor-iti «змикати» | праслов’янська |
| ver-/vor- | праслов’янська |
| сво́рка «зав’язка, прив’язка, шворка» | російська |
| сво́ра «зграя, пара (собак)» | російська |
| шво́рень | російська |
| шкво́рень | російська |
| свòрница «тс.» | сербохорватська |
| svoreň | словацька |
| сві́рка «зв’язка (у батога)» | українська |
| svor «скріпа; зажим; шворінь»«шворінь» | чеська |
| svorník «скріпа; зажим; шворінь»«шворінь» | чеська |
цвірни́й «тонкий та міцний (про нитки)»
припускалося також (ВеЛ 480), що слово виникло в результаті фонетичної видозміни незасвідченого прикметника *свірний «тонкий та міцний», пов’язаного зі сві́рка «шворка, ремінець»;
очевидно, похідне утворення від н. Zwirn «нитки», спорідненого з гол. twijn «нитки (сукані)», дангл. twīn, англ. twine «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| twine «тс.» | англійська |
| twijn «нитки (сукані)» | голландська |
| twīn | давньоанглійська |
| Zwirn «нитки» | німецька |
| *свірний «тонкий та міцний» | ? |
| сві́рка «шворка, ремінець» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України