СВЯЧЕНА — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
святи́й
псл. svętъ;
споріднене з лит. šveñtas, прус. swenta- (у топонімах), ав. spǝnta- (ав. sp‹sv) «святий», spanah- «святість», дінд. śvāntàḥ «квітучий», лтс. svinêt «святкувати»;
як видно з особових назв типу псл. Svętopъl̥kъ, Svętoslavъ, Svętovitъ=Jarovitъ, первісним значенням було «сильний», церковного значення слово набуло у слов’янських, а за ними в балтійських мовах лише під впливом християнства;
р. свят, свято́й, бр. святы́, др. святыи, п. świętу, ч. svató, слц. svätó, вл. swjaty, нл. swěty, полаб. svątĕ, болг. м. свет, схв. све̑т, свèтӣ, слн. svét, стсл. свѧтъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́свята
освяти́тель
по́свят
«жертва (на церкву)»
посвя́та
посвя́тини
«освячення»
посвятни́й
«святковий»
посвя́тство
«посвята»
посвячі́ння
пресвяти́й
при́свят
«присвята»
присвя́та
присвя́тни́й
при́святок
«невелике свято»
свÿткè
свÿто
«урочистий день; [клечання на зелені свята Л]»
(свÿта)
святèлище
(зі стсл.)
святéнник
святéнництво
святèня
святèтель
святéць
«святий; святенник; [статуя святого]»
святíйший
святîчний
святетéшний
«святковий»
святи́ти
святкîвий
святка́ми
святко́вище
«свято»
святкува́ти
святнèй
«святковий»
святоблèвий
«побожний; шанобливий»
свято́ство
«святенництво»
святота́
«святість»
свято́ха
«святенник, ханжа»
свя́тош
«тс.»
свято́ша
святошлèвий
«святенницький»
свято́шник
свято́шок
«тс.»
свя́тощ
свя́тощі
святунéзний
«святий»
свя́тці
свячéний
свяче́не
свяченина
сятèй
«тс.»
сятнè
«святковий»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| spǝnta- «святий» (ав. sp‹sv) | авестійська |
| spanah- «святість» | авестійська |
| святы́ | білоруська |
| свет | болгарська |
| swjaty | верхньолужицька |
| śvāntáḥ «квітучий» | давньоіндійська |
| святыи | давньоруська |
| svinêt «святкувати» | латиська |
| šveñtas | литовська |
| свет | македонська |
| swěty | нижньолужицька |
| svątĕ | полабська |
| świętу | польська |
| svętъ | праслов’янська |
| Svętop | праслов’янська |
| Svętoslavъ | праслов’янська |
| Svętovitъ | праслов’янська |
| Jarovitъ «сильний» | праслов’янська |
| swenta- (у топонімах) | прусська |
| свят | російська |
| свято́й | російська |
| све̑т | сербохорватська |
| свèтӣ | сербохорватська |
| svätý | словацька |
| svét | словенська |
| свѧтъ | старослов’янська |
| svatý | чеська |
свяще́нний
запозичення зі старослов’янської мови;
стсл. свѧщеныи / свѧщеньныи є прикметником від дієслова свѧтити «святити», який відповідає укр. свяче́ний;
р. свяще́нный, бр. свяшчýнны, болг. свеще́н, м. свештен;
Фонетичні та словотвірні варіанти
освяща́ти
посвяща́ти
преосвяще́нний
преосвяще́нство
свяще́ник
свяще́нство
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| свяшчэ́нны | білоруська |
| свеще́н | болгарська |
| свештен | македонська |
| свяще́нный | російська |
| свѧщеныи / свѧщеньныи «святити» | старослов’янська |
| свѧтити | старослов’янська |
| свяче́ний | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України