СВЯЧЕНА — ЕТИМОЛОГІЯ

святи́й

псл. svętъ;
споріднене з лит. šveñtas, прус. swenta- (у топонімах), ав. spǝnta- (ав. sp‹sv) «святий», spanah- «святість», дінд. śvāntàḥ «квітучий», лтс. svinêt «святкувати»;
як видно з особових назв типу псл. Svętopъl̥kъ, Svętoslavъ, Svętovitъ=Jarovitъ, первісним значенням було «сильний», церковного значення слово набуло у слов’янських, а за ними в балтійських мовах лише під впливом християнства;
р. свят, свято́й, бр. святы́, др. святыи, п. świętу, ч. svató, слц. svätó, вл. swjaty, нл. swěty, полаб. svątĕ, болг. м. свет, схв. све̑т, свèтӣ, слн. svét, стсл. свѧтъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ви́свята
освяти́тель
по́свят «жертва (на церкву)»
посвя́та
посвя́тини «освячення»
посвятни́й «святковий»
посвя́тство «посвята»
посвячі́ння
пресвяти́й
при́свят «присвята»
присвя́та
присвя́тни́й
при́святок «невелике свято»
свÿткè
свÿто «урочистий день; [клечання на зелені свята Л]» (свÿта)
святèлище (зі стсл.)
святéнник
святéнництво
святèня
святèтель
святéць «святий; святенник; [статуя святого]»
святíйший
святîчний
святетéшний «святковий»
святи́ти
святкîвий
святка́ми
святко́вище «свято»
святкува́ти
святнèй «святковий»
святоблèвий «побожний; шанобливий»
свято́ство «святенництво»
святота́ «святість»
свято́ха «святенник, ханжа»
свя́тош «тс.»
свято́ша
святошлèвий «святенницький»
свято́шник
свято́шок «тс.»
свя́тощ
свя́тощі
святунéзний «святий»
свя́тці
свячéний
свяче́не
свяченина
сятèй «тс.»
сятнè «святковий»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
spǝnta- «святий» (ав. sp‹sv) авестійська
spanah- «святість» авестійська
святы́ білоруська
свет болгарська
swjaty верхньолужицька
śvāntáḥ «квітучий» давньоіндійська
святыи давньоруська
svinêt «святкувати» латиська
šveñtas литовська
свет македонська
swěty нижньолужицька
svątĕ полабська
świętу польська
svętъ праслов’янська
Svętop праслов’янська
Svętoslavъ праслов’янська
Svętovitъ праслов’янська
Jarovitъ «сильний» праслов’янська
swenta- (у топонімах) прусська
свят російська
свято́й російська
све̑т сербохорватська
свèтӣ сербохорватська
svätý словацька
svét словенська
свѧтъ старослов’янська
svatý чеська

свяще́нний

запозичення зі старослов’янської мови;
стсл. свѧщеныи / свѧщеньныи є прикметником від дієслова свѧтити «святити», який відповідає укр. свяче́ний;
р. свяще́нный, бр. свяшчýнны, болг. свеще́н, м. свештен;
Фонетичні та словотвірні варіанти

освяща́ти
посвяща́ти
преосвяще́нний
преосвяще́нство
свяще́ник
свяще́нство
Етимологічні відповідники

Слово Мова
свяшчэ́нны білоруська
свеще́н болгарська
свештен македонська
свяще́нный російська
свѧщеныи / свѧщеньныи «святити» старослов’янська
свѧтити старослов’янська
свяче́ний українська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України