СВОЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
свій
псл. svojь;
споріднене з прус. swais «свій», лит. sãvas, лтс. savs, лат. suus (‹ sovos) «тс.», гот. swēs «власний», дінд. svaḥ «тс.», двн. swīo «свояк»;
іє. *sō˘e-/sō˘o-, споріднене з *se-;
останнім часом пов’язується з іє. *sū˘- «рід, народжувати» (Трубачев Сл. языкозн. 1988, 299–302);
р. бр. др. болг. свой, п. вл. нл. swîj, ч. svůj, слц. svoj, полаб. süj, м. своj, схв. сво̑j, слн. svîj, стсл. свои;
Фонетичні та словотвірні варіанти
засво́їти
осві́йчатися
«освоїтися»
осво́їти
посво́єний
«споріднений»
посвоя́чити
присві́йний
присво́їти
присво́ювач
свійня́
«свояки»
(зб.)
сві́йський
своє́
своє́щина
«своє власне господарство або майно»
своїна́
«родина Нед; рідня О»
свої́ти
«приборкувати Нед; присвоювати О»
свої́тися
«ріднитися»
своя́
своя́к
своя́киня
своятина́
«родинність»
своя́цтво
своя́чениця
своя́чина
«родина»
своя́читися
своя́щина
«батьківщина»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| свой | білоруська |
| свой | болгарська |
| swо́j | верхньолужицька |
| swēs «власний» | готська |
| swīo «свояк» | давньоверхньонімецька |
| svaḥ «тс.» | давньоіндійська |
| свой | давньоруська |
| *su̮e-/su̮o- | індоєвропейська |
| *se- | індоєвропейська |
| *sū<SUP>˘</SUP>- «рід, народжувати» | індоєвропейська |
| suus «тс.» (‹ sovos) | латинська |
| sovos | латинська |
| sovos | латинська |
| savs | латиська |
| sãvas | литовська |
| своj | македонська |
| swо́j | нижньолужицька |
| süj | полабська |
| swо́j | польська |
| svojь | праслов’янська |
| swais «свій» | прусська |
| свой | російська |
| сво̑j | сербохорватська |
| svoj | словацька |
| svо́j | словенська |
| свои | старослов’янська |
| svůj | чеська |
свій «сувій»
псл. *sъvojь «сувій; те, що звивається, крутиться», пов’язане з sъviti, sъvivati «звивати», похідним від viti «вити, крутити»;
префіксальне sъ- збереглось в українській і білоруській формах без зміни в з-, очевидно, під впливом паралельної форми суві́й (суво́й) з псл. sǫvojь;
бр. [свой], п. zwîj «тс.», схв. сво̏j «вир»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| свой | білоруська |
| zwо́j «тс.» | польська |
| *sъvojь «сувій; те, що звивається, крутиться» | праслов’янська |
| sъvivati «звивати» | праслов’янська |
| viti «вити, крутити» | праслов’янська |
| sъviti | праслов’янська |
| sǫvojь | праслов’янська |
| сво̏j «вир» | сербохорватська |
| суві́й (суво́й) | українська |
| суво́й | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України