СВИСТЯЧА — ЕТИМОЛОГІЯ

свиста́ти

псл. svistati;
можливо, споріднене з дісл. hvísla «шептати, свистіти, бушувати», дангл. hvistlian «свистати», англ. whistle «тс.»;
у такому разі зводиться до іє. *k῀vis-/k῀veis- (Walde–Hofm. II 403–404);
розглядається також (Mеillet–Ernout 1099) як експресивне утворення;
в окремих слов’янських мовах існують інші звукові варіанти: схв. зви́знути, слн. [zvizdati], стсл. звиздати, п. gwizdać, ч. hvízdati, вл. hwizdać;
зіставлення з лит. švil˜pti «свистати» і виведення від *svipati (Machek ESJČ 597) є гіпотетичним;
р. свиста́ть, бр. свіста́ць, др. свистати, п. świstać, ч. svištěti, слц. svišt’at’, м. свисти, слн. svískati «шипіти, бризкати», svīščàti «свистіти», стсл. свистати;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ви́свист
пере́сви́ст
пі́дсвист
по́свист
при́свист
сви́снути
сви́снява
свисо́нути
свист
сви́ста́вка
свиста́ло
свиста́льце
свиста́чка «свисток; [(орн.) свіязь, Anas penelope L. ВеНЗн]»
сви́стель «дудка»
сви́стик
свисті́лка
свисті́ти
свисто́вач «порожній горіх з отвором»
свисто́к
свисту́ля
свисту́н
свистунка «вівчарик жовтобровий, Phylloscopus sibillatrix Bechst.» (орн.)
свисту́ха
свистю́чий
свистя́чий
свищ «свіязь» (орн.)
сви́щик «свисток»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
whistle «тс.» англійська
свіста́ць білоруська
hwizdać верхньолужицька
hvistlian «свистати» давньоанглійська
hvísla «шептати, свистіти, бушувати» давньоісландська
свистати давньоруська
*k῀vis-/k῀veis- індоєвропейська
švil˜pti «свистати» литовська
*svipati литовська
свисти македонська
gwizdać польська
świstać польська
svistati праслов’янська
свиста́ть російська
зви́знути сербохорватська
svišt'at' словацька
zvizdati словенська
svískati «шипіти, бризкати»«свистіти» словенська
svīščáti «шипіти, бризкати»«свистіти» словенська
звиздати старослов’янська
свистати старослов’янська
hvízdati чеська
svištěti чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України