СВИНЯК — ЕТИМОЛОГІЯ
свиня́к «вид грибів»
очевидно, результат видозміни звукової форми *синя́к, зближеної з основою іменника свиня́;
первісна назва могла бути зумовлена кольором гриба;
р. свину́ха «гриб синюха, сироїжка, Agaricus violacens або involutus», бр. [сві́нка] «гриби синюватого кольору», п. [świniak] (вид гриба);
Фонетичні та словотвірні варіанти
свинюха
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| сві́нка «гриби синюватого кольору» | білоруська |
| świniak (вид гриба) | польська |
| свину́ха «гриб синюха, сироїжка, Agaricus violacens або involutus» | російська |
| *синя́к | українська |
| свиня́ | українська |
свиня́к «зернова стонога, мокриця, Porcellio» (зоол.)
очевидно, запозичення з польської мови;
п. świniak, як і ч. sviňka «мокриця», svinka «дрібний рачок, що живе на вологих місцях, Armadillidium», вл. swinjatko «стонога», нл. swinka «зернова стонога, Porcellio scaber», пов’язане з świnia «свиня»;
назва зумовлена, очевидно, схильністю тварин до вологих місць або зовнішньою подібністю до свині;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| swinjatko «стонога» | верхньолужицька |
| swinka «зернова стонога, Porcellio scaber» | нижньолужицька |
| świniak | польська |
| świnia «свиня» | польська |
| sviňka «мокриця» | чеська |
| svinka «дрібний рачок, що живе на вологих місцях, Armadillidium» | чеська |
свиня́
псл. svinьja, можливо, з давнішого *svīnī (жін. р.), похідного від прикметника svinъ «свинячий»;
споріднене з лтс. suvēns «порося», лат. sūs «свиня», двн. sū, нвн. Sau, гр. ὕς, ав. hū «тс.»;
очевидно, індоєвропейське утворення від звуконаслідувального кореня su;
зіставлялося також з дінд. sū́te «народжує», псл. synъ «син» (Uhlenbeck 339–340);
р. свинья́, бр. свіння́, др. свиния, п. świnia, ч. svině, слц. sviňa, вл. swinjo, нл. swińa, полаб. svaińă, болг. свиня́, м. схв. сви́ња, слн. svínja, стсл. свиньа;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пі́дсвинок
пі́тсвинча
«підсвинок»
піцва́к
«тс.»
піцве́лок
свин-ни́к
«свинарник»
свина́р
свина́рка
«доглядачка свиней; [свинарник Л]»
свина́рний
свина́рник
свина́рня
свина́рство
свина́рський
свинарча́
«хлопчик-свинопас»
свинарчу́к
«тс.»
свинарюва́ти
свинва́
«свинота»
свини́й
свини́на
свини́нець
«свинарник»
свини́ти
«бруднити як свиня»
свині́рка
«стадо свиней»
сви́нка
«жук довгоносик»
сви́ннє
«свині»
(зб.)
сви́ння
«тс.»
свинови́й
«свиний»
свино́та́
сви́нство
сви́нський
сви́нтус
свинту́х
«свинтус»
свинува́тий
свину́шник
свинча́
«порося»
свиню́ка
свиню́шник
свиню́шня
свиня́к
«свинячий послід»
свиня́ка
свинякува́тий
свиня́тина
«свинина»
свиня́тник
«свинарник»
свиня́чий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| hū «тс.» | авестійська |
| свіння́ | білоруська |
| свиня́ | болгарська |
| swinjo | верхньолужицька |
| ὕς | грецька |
| sū | давньоверхньонімецька |
| sū́te «народжує» | давньоіндійська |
| свиния | давньоруська |
| su | індоєвропейська |
| sūs «свиня» | латинська |
| suvēns «порося» | латиська |
| сви́ња | македонська |
| swińa | нижньолужицька |
| Sau | нововерхньонімецька |
| svaińă | полабська |
| świnia | польська |
| svinьja | праслов’янська |
| *svīnī (жін. р.) | праслов’янська |
| svinъ «свинячий» | праслов’янська |
| synъ «син» | праслов’янська |
| свинья́ | російська |
| сви́ња | сербохорватська |
| sviňa | словацька |
| svínja | словенська |
| свиньѩ | старослов’янська |
| svině | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України