СВИНКА — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
сви́нка «запалення привушної залози у дітей, паротит» (мед.)
похідне утворення від свиня́;
назва зумовлена зовнішнім виглядом опухлої шиї хворого;
пор. лат. scrōfula «опух шиї» від scrōfa «свиня», гр. χοιράς «опухлі шийні залози» від χοĩρος «порося, свиня»;
р. сви́нка, бр. сві́нка, п. świnka;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| сві́нка | білоруська |
| χοιράς «опухлі шийні залози» | грецька |
| χοĩρος «порося, свиня» | грецька |
| scrōfula «опух шиї» | латинська |
| scrōfa «свиня» | латинська |
| świnka | польська |
| сви́нка | російська |
| свиня́ | українська |
сви́нка «дерев’яна куля, яку ганяють ковіньками в грі; відповідна гра»
псл. *sъvinъka, похідне від sъvi(nǫ)ti «звити»;
первісно, очевидно, означало м’яч, звитий з ганчір’я або шерсті;
пор. [зви́нка] «м’яч із шерсті; гра в м’яч» Ж;
зазнало зближення зі свиня́;
р. [свинка] «цурка, свинка», [свинки] «гра в цурки, свинки», п. [świnka], болг. сви́нка «тс.», слн. svínjka «дерев’яний м’яч»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| сви́нка «тс.» | болгарська |
| świnka | польська |
| *sъvinъka | праслов’янська |
| sъvi(nǫ)ti «звити» | праслов’янська |
| свинка «цурка, свинка» | російська |
| свинки «гра в цурки, свинки» | російська |
| svínjka «дерев’яний м’яч» | словенська |
| зви́нка «м’яч із шерсті; гра в м’яч» | українська |
| свиня́ | українська |
сви́нка «підуст звичайний, Chondrostoma nasus L.» (іхт.)
похідне утворення від свиня́;
назва зумовлена формою рота підуста, що нагадує рило свині;
р. [свинка] «волзький підуст, Chondrostoma nasus variabile Jakowlew» Л–Г, бр. [сві́нка] «підуст», [свінюк] «підуст дніпровський, Ch. vasus nasus», п. świnka, слц. [švinka] «підуст»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
сви́нька
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| сві́нка «підуст» | білоруська |
| свінюк «підуст дніпровський, Ch. vasus nasus» | білоруська |
| świnka | польська |
| свинка «волзький підуст, Chondrostoma nasus variabile Jakowlew» | російська |
| švinka «підуст» | словацька |
| свиня́ | українська |
свиня́
зіставлялося також з дінд. sū́te «народжує», псл. synъ «син» (Uhlenbeck 339–340);
очевидно, індоєвропейське утворення від звуконаслідувального кореня su;
споріднене з лтс. suvēns «порося», лат. sūs «свиня», двн. sū, нвн. Sau, гр. ὕς, ав. hū «тс.»;
псл. svinьja, можливо, з давнішого *svīnī (жін. р.), похідного від прикметника svinъ «свинячий»;
р. свинья́, бр. свіння́, др. свиния, п. świnia, ч. svině, слц. sviňa, вл. swinjo, нл. swińa, полаб. svaińă, болг. свиня́, м. схв. сви́ња, слн. svínja, стсл. свиньа;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пі́дсвинок
пі́тсвинча
«підсвинок»
піцва́к
«тс.»
піцве́лок
свин-ни́к
«свинарник»
свина́р
свина́рка
«доглядачка свиней; [свинарник Л]»
свина́рний
свина́рник
свина́рня
свина́рство
свина́рський
свинарча́
«хлопчик-свинопас»
свинарчу́к
«тс.»
свинарюва́ти
свинва́
«свинота»
свини́й
свини́на
свини́нець
«свинарник»
свини́ти
«бруднити як свиня»
свині́рка
«стадо свиней»
сви́нка
«жук довгоносик»
сви́ннє
«свині»
(зб.)
сви́ння
«тс.»
свинови́й
«свиний»
свино́та́
сви́нство
сви́нський
сви́нтус
свинту́х
«свинтус»
свинува́тий
свину́шник
свинча́
«порося»
свиню́ка
свиню́шник
свиню́шня
свиня́к
«свинячий послід»
свиня́ка
свинякува́тий
свиня́тина
«свинина»
свиня́тник
«свинарник»
свиня́чий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| hū «тс.» | авестійська |
| свіння́ | білоруська |
| свиня́ | болгарська |
| swinjo | верхньолужицька |
| ὕς | грецька |
| sū | давньоверхньонімецька |
| sū́te «народжує» | давньоіндійська |
| свиния | давньоруська |
| su | індоєвропейська |
| sūs «свиня» | латинська |
| suvēns «порося» | латиська |
| сви́ња | македонська |
| swińa | нижньолужицька |
| Sau | нововерхньонімецька |
| svaińă | полабська |
| świnia | польська |
| synъ «син» | праслов’янська |
| svinьja | праслов’янська |
| *svīnī (жін. р.) | праслов’янська |
| svinъ «свинячий» | праслов’янська |
| свинья́ | російська |
| сви́ња | сербохорватська |
| sviňa | словацька |
| svínja | словенська |
| свиньѩ | старослов’янська |
| svině | чеська |
сви́слі «нижній кінець плавної сітки»
похідне утворення від др. *съвисати «звисати», в якому префіксальне с(ъ)- не зазнало зміни в з- завдяки деетимологізації (пор. ч. svisel «фронтон, підря», вл. swisle «фронтон даху», слн. svísli «сінник, підря», які загальноприйнятої етимології не мають);
пор. також сви́нка2, сви́та1;
Фонетичні та словотвірні варіанти
сви́сель
«вільні кінці верхів і сподів рибальської сітки»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| swisle (пор. ч. svisel «фронтон, підря», вл. swisle «фронтон даху», слн. svísli «сінник, підря», які загальноприйнятої етимології не мають) | верхньолужицька |
| *съвисати «звисати» | давньоруська |
| svísli (пор. ч. svisel «фронтон, підря», вл. swisle «фронтон даху», слн. svísli «сінник, підря», які загальноприйнятої етимології не мають) | словенська |
| сви́нка | українська |
| svisel (пор. ч. svisel «фронтон, підря», вл. swisle «фронтон даху», слн. svísli «сінник, підря», які загальноприйнятої етимології не мають) | чеська |
| сви́та | ? |
смі́ття́
псл. sъmetьje, пов’язане з *sъmesti «змести» *sъmetti, утвореного з основи дієслова mesti «мести» і префікса sъ- «з-», який в основі іменника не змінився в з-, так само як у сви́нка «дерев’яний м’яч», сви́та (одяг);
р. [сме́тье́] «сміття», бр. сме́цце, др. съметие, п. śmiecie, ч. smetí, слц. smet’, вл. smjeće, болг. м. смет, схв. сме̏т, смȇће, слн. smetjè «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
засмі́чений
засмі́чувач
по́сміт
«сміття»
посмі́тє
по́смі́ток
«тс.»
сміти́на
смі́ти́сько
сміти́ти
смі́тни́к
смітника́р
смітнина́
«сміття»
смі́тни́ця
«смітник»
смітничи́ще
«звалище, смітник»
смітни́ще
«тс.»
сміття́р
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| сме́цце | білоруська |
| смет | болгарська |
| smjeće | верхньолужицька |
| съметие | давньоруська |
| смет | македонська |
| śmiecie | польська |
| sъmetьje | праслов’янська |
| *sъmesti «змести» | праслов’янська |
| *sъmetti | праслов’янська |
| sъ- «з-» | праслов’янська |
| сме́тье́ «сміття» | російська |
| сме̏т | сербохорватська |
| смȇће | сербохорватська |
| smet' | словацька |
| smetjè «тс.» | словенська |
| сви́нка «дерев’яний м’яч» | українська |
| сви́та (одяг) | українська |
| smetí | чеська |
чу́шка «металевий зливок, видовжений брусок, виготовлений способом виливання; свинка»
запозичення з російської мови;
р. чу́шка розглядається як синонім до р. сви́нка «зливок металу», що пов’язують зі словом свине́ц, укр. свине́ць;
для російських слів припускається (Кипарский ВЯ 1956/5, 137) калькування англійських виразів pig of lead «зливок свинцю, (букв.) свиня свинцю» та pig of iron «зливок заліза, (букв.) свиня заліза»;
р. бр. чу́шка «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| чу́шка «тс.» | білоруська |
| чу́шка | російська |
| сви́нка «зливок металу» | російська |
| чу́шка «тс.» | російська |
| свине́ць | українська |
| свине́ц | ? |
| lead «зливок свинцю, (букв.) свиня свинцю» | ? |
| iron «зливок заліза, (букв.) свиня заліза» | ? |
сви́нки́ «нетреба, Xanthium» (бот.)
очевидно, пов’язане зі зви́нути (псл. sъvinǫti);
зв’язок міг бути зумовлений тим, що квітки і молоді плоди цих рослин покриті, завинуті листяними обгортками;
пізніше відбулося зближення з основою свиня́;
Фонетичні та словотвірні варіанти
свинна́к
«осот, Sonchus; скереда дворічна, Crepis biennis»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| sъvinǫti | праслов’янська |
| зви́нути (псл. sъvinǫti) | українська |
| свиня́ | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України