СВИНАРІ — ЕТИМОЛОГІЯ
свиня́
псл. svinьja, можливо, з давнішого *svīnī (жін. р.), похідного від прикметника svinъ «свинячий»;
споріднене з лтс. suvēns «порося», лат. sūs «свиня», двн. sū, нвн. Sau, гр. ὕς, ав. hū «тс.»;
очевидно, індоєвропейське утворення від звуконаслідувального кореня su;
зіставлялося також з дінд. sū́te «народжує», псл. synъ «син» (Uhlenbeck 339–340);
р. свинья́, бр. свіння́, др. свиния, п. świnia, ч. svině, слц. sviňa, вл. swinjo, нл. swińa, полаб. svaińă, болг. свиня́, м. схв. сви́ња, слн. svínja, стсл. свиньа;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пі́дсвинок
пі́тсвинча
«підсвинок»
піцва́к
«тс.»
піцве́лок
свин-ни́к
«свинарник»
свина́р
свина́рка
«доглядачка свиней; [свинарник Л]»
свина́рний
свина́рник
свина́рня
свина́рство
свина́рський
свинарча́
«хлопчик-свинопас»
свинарчу́к
«тс.»
свинарюва́ти
свинва́
«свинота»
свини́й
свини́на
свини́нець
«свинарник»
свини́ти
«бруднити як свиня»
свині́рка
«стадо свиней»
сви́нка
«жук довгоносик»
сви́ннє
«свині»
(зб.)
сви́ння
«тс.»
свинови́й
«свиний»
свино́та́
сви́нство
сви́нський
сви́нтус
свинту́х
«свинтус»
свинува́тий
свину́шник
свинча́
«порося»
свиню́ка
свиню́шник
свиню́шня
свиня́к
«свинячий послід»
свиня́ка
свинякува́тий
свиня́тина
«свинина»
свиня́тник
«свинарник»
свиня́чий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| hū «тс.» | авестійська |
| свіння́ | білоруська |
| свиня́ | болгарська |
| swinjo | верхньолужицька |
| ὕς | грецька |
| sū | давньоверхньонімецька |
| sū́te «народжує» | давньоіндійська |
| свиния | давньоруська |
| su | індоєвропейська |
| sūs «свиня» | латинська |
| suvēns «порося» | латиська |
| сви́ња | македонська |
| swińa | нижньолужицька |
| Sau | нововерхньонімецька |
| svaińă | полабська |
| świnia | польська |
| svinьja | праслов’янська |
| *svīnī (жін. р.) | праслов’янська |
| svinъ «свинячий» | праслов’янська |
| synъ «син» | праслов’янська |
| свинья́ | російська |
| сви́ња | сербохорватська |
| sviňa | словацька |
| svínja | словенська |
| свиньѩ | старослов’янська |
| svině | чеська |
каба́р «пастух свиней, свинар»
очевидно, повʼязане з каба́н і утворене від частини основи цього слова суфіксом -ар за аналогією до форм типу свина́р, вівча́р;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| каба́н | ? |
| ар | ? |
| свина́р | ? |
| вівча́р | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України