СВЕРДЛУВАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
све́рдел
псл. *svьr̥dьlo;
можливо, споріднене з дісл. sverð «меч», свн. swert, нвн. Schwert «тс.»;
зіставлялось також (Младенов 573; Machek ESJČ 596) через попередню форму *svьrb-dlo з дісл. hvirfill «вихор, кільце, верхівка», нвн. Wirbel «вихор», двн. hwērfan «обертати», werban «тс.» або (Преобр. II 258; Holub–Kop. 363) з псл. *vьr̥těti «вертіти», хоча з форми *s(ъ)vьr̥t-dlo мало б вийти *сверло;
р. сверло́, бр. све́рдзел, др. свьрдьлъ, п. [świerdziołek], świder, ч. svidřík, слц. svider, болг. свъА́рдел, м. сврдел, схв. свр̏дао, свр̏дло, слн. svéder, с.-цсл. свръдьлъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
све́рбел
«свердел»
свербло́
«тс.»
све́рдель
свердлика́р
«свердильник»
свердли́льний
свердли́льник
све́рдли́ти
свердлі́й
све́рдло
свердлови́на
свердлува́льний
свердлува́льник
свердлува́ти
свердля́к
«корабельний хробак»
(корабельний)]
свердля́р
свердля́чий
сверл
сверлика́р
све́рлити
све́рло
сверля́к
«вид гусені»
сві́рло
«свердел»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| све́рдзел | білоруська |
| свъА́рдел | болгарська |
| hwērfan «обертати» | давньоверхньонімецька |
| werban «тс.» | давньоверхньонімецька |
| sverð «меч» | давньоісландська |
| hvirfill «вихор, кільце, верхівка» | давньоісландська |
| свьрдьлъ | давньоруська |
| сврдел | македонська |
| Schwert «тс.» | нововерхньонімецька |
| Wirbel «вихор» | нововерхньонімецька |
| świerdziołek | польська |
| świder | польська |
| *sv<SUP>ь</SUP>r̥dьlo | праслов’янська |
| *sv<SUP>ь</SUP>rb-dlo | праслов’янська |
| *v<SUP>ь</SUP>r̥těti «вертіти» | праслов’янська |
| сверло́ | російська |
| свръдьлъ | сербо-церковнослов’янська |
| дао | сербохорватська |
| свр̏дло | сербохорватська |
| swert | середньоверхньнімецька |
| svider | словацька |
| svéder | словенська |
| *сверло | українська |
| svidřík | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України