СВЕРБІЖ — ЕТИМОЛОГІЯ
свербі́ти
псл. *svьr̥běti;
зіставляється з двн. swērban «крутитися; стирати», лтс. svãrpsts «свердло», дісл. svarf «опилки», гот. af-swаírban «змахнути»;
р. свербе́ть, бр. свярбе́ць, п. świerzbieć, ч. svrběti, слц. svrbiet’, вл. swjerbjeć, [swjerbić], нл. sẃerbeeś, болг. сърбя́, м. сврби, схв. свр́бети, слн. srbéti;
Фонетичні та словотвірні варіанти
сверб
сверб'я́чка
свербе́ць
свербі́ж
свербля́к
«свербун, коростяний кліщ, Sarcoptes»
(ент.)
свербля́чий
свербля́чка
«свербіж; [кропива Чаб]»
свербо́та
«свербіж»
свербу́н
«Sarcoptes»
(ент.)
своріб
«короста, парша»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| свярбе́ць | білоруська |
| сърбя́ | болгарська |
| swjerbjeć | верхньолужицька |
| af-swаírban «змахнути» | готська |
| swērban «крутитися; стирати» | давньоверхньонімецька |
| svarf «опилки» | давньоісландська |
| svãrpsts «свердло» | латиська |
| сврби | македонська |
| sẃerbeeś | нижньолужицька |
| świerzbieć | польська |
| *sv<SUP>ь</SUP>r̥běti | праслов’янська |
| свербе́ть | російська |
| свр́бети | сербохорватська |
| svrbiet' | словацька |
| srbéti | словенська |
| swjerbić | українська |
| svrběti | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України