СВАДЬБИ — ЕТИМОЛОГІЯ
сва́дьба́ «весілля»
псл. svatьba, похідне від svatъ «сватання»;
зближення з веду́, води́ти (Желтов ФЗ 1876/1, 20) неприйнятне;
р. сва́дьба, бр. [сва́дзьба], др. сватьба, п. swadźba, swaćba, ч. svatba, [svajba], слц. svadba, нл. swajźba, болг. сва́тба, м. свадба, схв. сва̏дба, слн. svàtba, стсл. сватьба;
Фонетичні та словотвірні варіанти
свадьби́
«сватання»
сва́дьбини
свадьби́чка
«наречена, молода»
свадьбува́ти
свадьбя́ний
сва́йба́
«весілля»
сва́льба
«тс.»
сва́льбини
«тс.»
сва́тба
«весілля»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| сва́дзьба | білоруська |
| сва́тба | болгарська |
| сватьба | давньоруська |
| свадба | македонська |
| swajźba | нижньолужицька |
| swadźba | польська |
| swaćba | польська |
| svatьba | праслов’янська |
| svatъ «сватання» | праслов’янська |
| сва́дьба | російська |
| сва̏дба | сербохорватська |
| svadba | словацька |
| svátba | словенська |
| сватьба | старослов’янська |
| веду́ | українська |
| води́ти | українська |
| svatba | чеська |
| svajba | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України