СВАВОЛЯ — ЕТИМОЛОГІЯ

сваво́ля

запозичення з польської мови;
п. swawola, як і ч. svévole, слц. svévol’a, є результатом стягнення давнішої форми *swojawola (ч. svojevole), що відповідає р. своево́лие, схв. сво̏jевōљан і складається із займенника swoja (› swa) «своя» та іменника wola «воля»;
більшість похідних утворено від запозиченої форми на українському ґрунті;
р. [сваво́лить] «сваволити», бр. сваво́лле «пустощі, бешкет; пустотливість; сваволя»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

сваві́лець
сваві́лля
сваві́льник
сваві́льничати
сваві́льство
сваво́лець
сваво́лити
сваво́льник
сваво́льство
сва́во́льця
славо́лити «сваволити»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
сваво́лле «пустощі, бешкет; пустотливість; сваволя» білоруська
swawola польська
*swojawola (ч. svojevole) польська
wola «воля» польська
swoja польська
своево́лие російська
сваво́лить «сваволити» російська
сво̏jевōљан «своя» (› swa) сербохорватська
svévol'a словацька
svévole чеська
svojevole чеська
svojevole чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України