СВАВОЛЯ — ЕТИМОЛОГІЯ
сваво́ля
запозичення з польської мови;
п. swawola, як і ч. svévole, слц. svévol’a, є результатом стягнення давнішої форми *swojawola (ч. svojevole), що відповідає р. своево́лие, схв. сво̏jевōљан і складається із займенника swoja (› swa) «своя» та іменника wola «воля»;
більшість похідних утворено від запозиченої форми на українському ґрунті;
р. [сваво́лить] «сваволити», бр. сваво́лле «пустощі, бешкет; пустотливість; сваволя»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
сваві́лець
сваві́лля
сваві́льник
сваві́льничати
сваві́льство
сваво́лець
сваво́лити
сваво́льник
сваво́льство
сва́во́льця
славо́лити
«сваволити»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| сваво́лле «пустощі, бешкет; пустотливість; сваволя» | білоруська |
| swawola | польська |
| *swojawola (ч. svojevole) | польська |
| wola «воля» | польська |
| swoja | польська |
| своево́лие | російська |
| сваво́лить «сваволити» | російська |
| сво̏jевōљан «своя» (› swa) | сербохорватська |
| svévol'a | словацька |
| svévole | чеська |
| svojevole | чеська |
| svojevole | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України