САРН — ЕТИМОЛОГІЯ
са́рна «серна» (зоол.)
запозичення з польської мови;
п. sarna споріднене з укр. се́рна;
р. діал. бр. са́рна, нл. sarna;
Фонетичні та словотвірні варіанти
сарненя́
сарню́к
«самець сарни»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| са́рна | білоруська |
| sarna | нижньолужицька |
| sarna | польська |
| са́рна | російська |
| се́рна | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України