САРАНЧА — ЕТИМОЛОГІЯ
сарана́ «Locusta L.» (ент.)
запозичення з тюркських мов;
тат. саранча «сарана», кипч. sarynčka «тс.» є похідними від тюрк. sary(γ) «жовтий»;
р. саранча́, [сарана́], бр. саранча́, п. szarańcza, ч. saranče, слц. saranča;
Фонетичні та словотвірні варіанти
сарано́вий
саранча
(XVI ст.)
саранча́
сараня́чий
сереньча
шарана́
шаранча́
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| саранча́ | білоруська |
| sarynčka «тс.» | кипчацька |
| szarańcza | польська |
| саранча́ | російська |
| сарана́ | російська |
| saranča | словацька |
| саранча «сарана» | татарська |
| sary(γ) «жовтий» | тюркські |
| saranče | чеська |
сере́нча «щастя»
запозичення з угорської мови;
уг. szerencse «щастя, удача», ст. «доля; випадок» походить від півд.-сл. *sręča (‹ псл. *sъrętja) «зустріч, випадок» (пор. схв. сре̏ћа «щастя», слн. sréča «тс.», болг. сре́ща «зустріч», стсл. сърѧѱа «зустріч, доля». – О II 204; Лизанец 624; MNTESz III 737. – Див. ще стрі́тити. – Пор. стря́ча;
слц. serenča «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
саранча́
«тс.»
серинча
(XVII ст.)
сренчлявий
(XVI ст.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| сре́ща | болгарська |
| *sъrętja | праслов’янська |
| сре̏ћа | сербохорватська |
| serenča «тс.» | словацька |
| sréča | словенська |
| сърѧѱа | старослов’янська |
| szerencse «щастя, удача» | угорська |
| *sręča «зустріч, випадок» (‹ псл. *sъrętja)(пор. схв. сре̏ћа «щастя», слн. sréča «тс.», болг. сре́ща «зустріч», стсл. сърѧѱа «зустріч, доля». -- О II 204; Лизанец 624; MNTESz III 737. -- Див. ще стрі́тити. -- Пор. стря́ча. | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України