САНКЦІЄЮ — ЕТИМОЛОГІЯ
са́нкція «затвердження, схвалення; (мн.) карні заходи щодо порушників міжнародних угод»
запозичення із західноєвропейських мов;
н. Sanktiîn, фр. англ. sanction походять від лат. sanctio «непорушний закон», пов’язаного з sancio «освячую, підтверджую», яке зводиться до прикметника sacer «святий, освячений»;
р. болг. са́нкция, бр. са́нкцыя, п. sankcja, ч. sankce, слц. sankcia, вл. sankcija, м. санкциja, схв. са̀нкциja, слн. sànkcija;
Фонетичні та словотвірні варіанти
санкціонува́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| sanction | англійська |
| са́нкцыя | білоруська |
| са́нкция | болгарська |
| sankcija | верхньолужицька |
| sanctio «непорушний закон» | латинська |
| sancio «освячую, підтверджую» | латинська |
| sacer «святий, освячений» | латинська |
| санкциja | македонська |
| Sanktión | німецька |
| sankcja | польська |
| са́нкция | російська |
| са̀нкциja | сербохорватська |
| sankcia | словацька |
| sánkcija | словенська |
| sanction | французька |
| sankce | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України