САМОТНЕ — ЕТИМОЛОГІЯ

сам

псл. samъ (‹ *sōmos ‹ *sŏmos);
споріднене з дірл. som «сам», можливо, також з гр. εἱ˜ς «один» (‹ *sems), лат. semel «один раз»;
етимологічно тотожне з са́мий «подібний, точний»;
розвиток значення міг відбутися вже в індоєвропейській прамові за такою схемою: «подібний» – «такий самий» – «не інакший» – «не інший» – «саме цей» – «тільки цей» – «один, сам»;
р. бр. болг. м. са̑м, др. самъ, п. вл. нл. sam, ч. слц. слн. sàm, полаб. sоm (samо), схв. са̑м, стсл. самъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

несамови́тий
осамі́ти
осамі́тнений
осамітні́ти
осамо́тнений
сама́
сама́я
саме́ (є)
сами́
сами́й
самі́
самі́ський «самісінький»
самі́тни́й
самі́тник
самі́тництво
самі́тницький
само́
самови́тий «одинокий, поодинокий»
са́мость «одинокість»
самота́
самоти́на́
самоти́нець
самоти́нний
самоті́ти
само́тний
само́тник
само́тницький
само́тницький
самотни́чий
самотня́ «самота»
самото́ю
самоту́ха «пустельник, самітник»
самоту́шний
самотю́чий
Етимологічні відповідники

Слово Мова
са̑м білоруська
са̑м болгарська
sam верхньолужицька
εἱ˜ς «один» (‹ *sems) грецька
som «сам» давньоірландська
самъ давньоруська
semel «один раз» латинська
са̑м македонська
sam нижньолужицька
sоm (samо) полабська
samо полабська
samо полабська
sam польська
samъ (‹ *sōmos ‹ *sŏmos) праслов’янська
*sōmos праслов’янська
*sŏmos праслов’янська
са̑м російська
са̑м сербохорватська
sám словацька
sám словенська
самъ старослов’янська
са́мий «подібний, точний» українська
sám чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України