САДИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
сади «сюди»
очевидно, результат діалектної видозміни форми сюди́ під впливом запозиченого [та́ди́] «туди» (пор. діалектне утворення [се́нди] під впливом запозиченого [те́нди] у виразі [сенди-те́нди]);
Фонетичні та словотвірні варіанти
са́дий
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| сюди́ «туди» (пор. діалектне утворення [се́нди] під впливом запозиченого [те́нди] у виразі [сенди-те́нди]) | українська |
| та́ди́ | українська |
сади́ти
псл. saditi, фактитивна форма до sěděti «сидіти»;
відповідає дінд. sādàyati «садить», ав. nišāδayeiti «дає себе посадовити; ставить», лит. sodìnti «садити», гот. satjan «тс.»;
р. сади́ть, бр. садзі́ць, др. садити, п. sadzić, ч. saditi, слц. sadit’, вл. sadźeć, нл. sajźaś, полаб. sodĕ «(він) садить», болг. садя́, м. сади, схв. са́дити, слн. sadíti, стсл. садити;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́сад
«висадка»
ви́садка
ви́садок
ви́садочний
відса́дка
відса́док
заса́да
«засідка; принцип»
заса́дець
«остання хлібина, що всаджується в піч»
заса́дистий
«міцний»
заса́дич
заса́дка
«засідка»
заса́дний
«великий, міцний, тривалий»
засадни́стий
«приземкуватий»
засадни́чий
«основний, принциповий, істотний»
заса́дничок
«тс.»
заса́дчик
«остання хлібина, зроблена з вишкребків тіста»
заса́дьок
наса́д
«частина воза, саней»
наса́дження
наса́джувач
насади́тель
на́са́дка
на́са́док
(гідрологічне)
обса́да
«облога»
обса́дка
обса́дник
«обложник»
оса́д
«поверх, ярус; садиба»
о́сад
оса́да
«поселення; поверх, ярус»
(заст.)
оса́дка
оса́дкуватий
оса́дник
оса́док
«осад»
оса́дочний
оса́дчий
«поселенець»
(заст.)
переса́да
«перебільшення»
переса́дка
пересадни́й
пере́садок
(с.-г.)
переса́дочний
підса́дистий
«присадкуватий»
підса́дка
підса́дкуватий
«тс.»
поса́д
«передмістя; місце за столом для наречених; пара млинових жорен»
поса́да
посаде́ць
«стілець»
поса́дище
«село»
поса́дка
поса́дник
«(іст.) намісник князя; поселенець»
поса́дочний
поса́дчик
(спеціальність робітника в шахті)
приса́да
«садиба; прищепа»
приса́джувальний
присади́бний
приса́дистий
при́са́дка
приса́дкуватий
присадни́й
при́садок
«палісадник»
проса́д
«дорога, обсаджена деревами»
проса́дка
розса́да
розса́дка
розсадни́й
розса́дний
розса́дни́к
розсадня́
(у лайці розса́дні на тебе)
сад
«засаджена деревами ділянка; [посад у млині]»
са́джавка
«сажавка»
саджа́лка
са́джалка
«тс.»
саджа́льний
саджа́льник
са́джанець
са́джанка
«посаджена рослина»
саджа́ти
саджени́ці
«саджанці, розсада»
сади́ба
садивни́й
са́ди́во
«садивний матеріал, садовина»
сади́льний
сади́льник
сади́тися
«силкуватися щось зробити»
саді́бня
«садова шкілка»
садівни́к
садівникува́ти
садівни́цтво
садівни́чий
садівни́чити
саді́лка
«лопата для садіння кукурудзи»
са́дільниця
«саджанець»
са́дка
(с.-г., мисливське, тех.)
садни́ця
«насадження»
садо́ви́на́
садовиня́к
«плодожерка»
садови́ти
садови́ще
«місце, де був сад»
садо́вник
садовникі́вна
садовникова́ти
садовниче́нко
садо́к
са́дчик
садьба́
«садіння»
са́дьма
«сидячи»
садянки́
«цибуля»
саж
«хлів (для свиней); кошик для зберігання у воді риби; [озеро в лісі Ч]»
са́жа
«арешт»
са́жавка
«ставок, копанка для розведення риби»
са́жа́лка
са́жанка
«тс.»
сажа́ти
сажени́ці
«тс.»
са́жівка
сажки́
«сітка з лози для утримування риби у воді; плетений з лози тин Ва; грузькі ями в болоті Ч»
са́жовка
сажо́к
«хлівець»
са́жолка
«тс.»
узаса́днювати
уса́дка
уса́дочний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| nі̠šāδayeiti «дає себе посадовити; ставить» | авестійська |
| садзі́ць | білоруська |
| садя́ | болгарська |
| sadźeć | верхньолужицька |
| satjan «тс.» | готська |
| sādáyati «садить» | давньоіндійська |
| садити | давньоруська |
| sodìnti «садити» | литовська |
| сади | македонська |
| sajźaś | нижньолужицька |
| sodĕ «(він) садить» | полабська |
| sadzić | польська |
| saditi | праслов’янська |
| sěděti «сидіти» | праслов’янська |
| сади́ть | російська |
| са́дити | сербохорватська |
| sadit' | словацька |
| sadíti | словенська |
| садити | старослов’янська |
| saditi | чеська |
а́бза́ц
нім. Absatz «перерва, пауза, уступ, абзац» є похідним від дієслова absetzen «відсувати, відставляти», утвореного з префікса ab- «від-, з-», спорідненого з гот. af «від», лат. ab «тс.», і дієслова setzen «садити», пов’язаного з двн. sẹzzen, дангл. sẹttan, англ. set i спорідненого з псл. saditi, укр. сади́ти;
запозичення з німецької мови;
р. бр. абза́ц, болг. а́бзац, схв. абзац;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| set | англійська |
| абза́ц | білоруська |
| а́бзац | болгарська |
| af «від» | готська |
| sẹttan | давньоанглійська |
| sẹzzen | давньоверхньонімецька |
| ab «тс.» | латинська |
| setzen «садити» | латинська |
| Absatz «перерва, пауза, уступ, абзац» | німецька |
| absetzen «відсувати, відставляти» | німецька |
| ab- «від-, з-» | німецька |
| saditi | праслов’янська |
| абза́ц | російська |
| абзац | сербохорватська |
| сади́ти | українська |
нина́джаний «нежданий, несподіваний»
очевидно, давніше *нена́джений від незафіксованої форми *не надітися «не надіятися» (пор. псл. naděti sę «надіятися»), як гла́джений від гла́дити, са́джений від сади́ти, наси́джений від наси́діти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
нина́джіно
«несподівано»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| naděti sę | праслов’янська |
| *нена́джений «не надіятися» (пор. псл. naděti sę «надіятися») | українська |
| гла́джений | українська |
| гла́дити | українська |
| са́джений | українська |
| сади́ти | українська |
| наси́джений | українська |
| наси́діти | українська |
| *не надітися | українська |
са́джений «оздоблений коштовним камінням, перлами»
пов’язане із сади́ти (коштовні камені «всаджують», тобто вставляють в оздоблювану річ);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| сади́ти (коштовні камені «всаджують», тобто вставляють в оздоблювану річ) | українська |
са́джени́ця «яєшня»
очевидно, результат видозміни форми смажени́ця «тс.» із зближенням деетимологізованої в даному разі основи, похідної від сма́жити, з основою, похідною від сади́ти (див.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| смажени́ця «тс.» | українська |
| сма́жити | українська |
| сади́ти | українська |
сади́кати «дубасити, лупцювати»
очевидно, пов’язане із сади́ти в переносному значенні «завдавати ударів»;
проте заслуговує на увагу й припущення (Machek ESJČ 521, 535) про існування псл. saditi «розбивати, розколювати» (sedati «тріскатись, лопатись»), до якого можуть бути зведені ці форми;
р. садону́ть «ударити»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
садну́ти
«ударити»
садону́ти
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| saditi «розбивати, розколювати» (sedati «тріскатись, лопатись») | праслов’янська |
| sedati | праслов’янська |
| садону́ть «ударити» | російська |
| сади́ти «завдавати ударів» | українська |
сать «іней»
можливо, результат фонетичної видозміни незафіксованої форми *садь, пов’язаної з сади́ти (те, що осідає з атмосфери);
неясне;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| *садь | українська |
| сади́ти (те, що осідає з атмосфери). | українська |
сєж «місце, де збираються докупи бджоли для формування рою»
очевидно, пов’язане із сіда́ти, сади́ти;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| сіда́ти | українська |
| сади́ти | українська |
содо́м «крайнє безладдя, метушня, шум; (заст.) крайня аморальність, розпуста, що панують де-небудь»
гр. Σόδομα «Содом» (букв. «який горить») є назвою давньопалестинського міста в Йорданській долині, яке, згідно з біблійною легендою, за гріхи, розпусту й розбещеність його жителів було знищене землетрусом і сірчаним та вогненним дощем разом із трьома іншими біблійними містами (Гомо́рра, Адма і Севоїм);
через церковнослов’янське посередництво запозичено з грецької мови;
р. содо́м, бр. садо́м, п. sodoma, sodomia, ч. sodoma, sodomie (мед.), слц. sodoma, sodomia, болг. содоми́я, м. содомиjа, схв. са̏дом «безодня», са̏дома «розпуста, аморальність», слн. sódoma «крайня моральна, особливо статева розпущеність», sodomíja;
Фонетичні та словотвірні варіанти
содо́ма
«тс.»
(розм., рідк.)
содо́мити
«шуміти; бешкетувати; безчинствувати, коїти неподобства»
содомі́я
«статева ненормальність, мужолозтво; розпуста»
(мед.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| садо́м | білоруська |
| содоми́я | болгарська |
| Σόδομα «Содом» (букв. «який горить») | грецька |
| содомиjа | македонська |
| sodoma | польська |
| sodomia | польська |
| содо́м | російська |
| дом «безодня» | сербохорватська |
| sodoma | словацька |
| sodomia | словацька |
| sódoma «крайня моральна, особливо статева розпущеність» | словенська |
| sodomíja «крайня моральна, особливо статева розпущеність» | словенська |
| дома «розпуста, аморальність» | українська |
| sodoma (мед.) | чеська |
| sodomie (мед.) | чеська |
суд
без достатньої аргументації зближується з лат. cēnseo «оцінювати, надавати значення; вважати», що виводиться від іє. *k῀end(h)- «судити, засідати» (Machek ESJČ 568);
пов’язується також з основою псл. *sědti, sędǫ «сісти, сяду» (Варбот Сл. языкозн. 1983, 64–66; Ондруш Этимология 1984, 178; Брандт РФВ 1890/4, 181);
ототожнюється генетично з дірл. cond «суд», cuind «суддя», кельт. *kondi «тс.» (Lohmann KZ 1932/10 [Ergänzungshefte], 70);
зіставляється з лит. samdá «найом, оренда», samdóti «наймати», гр. συνϑήϰη «згода; угода», σύνϑημα «угода», дінд. saṁdhā́ «угода; зв’язок, об’єднання», saṁdhíḥ «тс.»;
здебільшого виводиться від іє. *somdhos «спільний розгляд, спільне судження, примирення», давніше «складене, зібране», утвореного за допомогою префікса *som- (› псл. sǫ- «су-») від основи *dh(ē)- (*dhǝ-/dhō-) «класти, ставити; робити, чинити; говорити» (› псл.*děti «класти», укр. ді́ти);
загальноприйнятої етимології не має;
псл. sǫdъ;
р. бр. суд, др. судъ, п. sąd, ч. soud, ст. súd, слц. súd, вл. нл. sud, болг. съд, м. сад, схв. су̑д, слн. sód, стсл. сѫдъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
засу́джувати
о́суд
осу́да
«пліткарка; поговір»
осу́джений
осу́дження
осу́дливий
осу́дний
осудо́висько
«ганьба, неслава»
осудо́вище
«тс.»
пере́дсуд
пере́су́д
пересу́дливий
підсу́дний
підсу́док
при́суд
ро́зсуд
розсу́дливий
розсу́дний
«розсудливий»
розсу́док
су́да́р
«суддя»
судатар
суда́тор
суда́чити
судде́ва
«дружина судді»
су́дде́нко
судди́ха
судді́вна
судді́вство
суддюва́ти
суддя́
суде́бне
«судова оплата»
суде́бник
судебни́цтво
«судова сфера»
судебни́чий
«голова суду»
суде́йство
«суддівство»
суде́йський
«той, хто служить у суді, судовому відомстві»
суде́льник
«судовий чиновник»
суде́ць
су́джена
су́джений
су́дження
судиї́ха
«суддиха»
суди́лище
суди́мість
су́дир
суди́тель
суди́ти
суди́ція
«суд»
суди́ця
«тс.»
су́дич
«рецензент»
су́дище
су́дия́
судівни́цтво
«юстиція»
суді́йство
«суддівство»
судіми́ця
«огудник»
су́дін
«суддів»
су́дія́
«тс.»
судкува́ти
«міркувати»
судне́й
«потрібний»
судни́й
«здатний, придатний»
су́дни́й
судни́ця
«огудниця»
судня́
«осуд, обмова»
судова́
«суддівська»
судо́ва
«зал засідань суду»
судо́вець
«службовець суду»
судови́й
судови́к
«тс.»
судо́висько
судо́вище
судові́
«службовці суду; судді»
судо́вне
«в судовому порядку»
су́дський
«службовець суду»
судця
«тс.»
су́дчик
судчи́ня
«жінка-суддя»
судьба́
«доля; (заст.) обмова, пересуди; [суддя Нед]»
судьбарни́к
«фаталіст»
судьба́рство
«фаталізм»
судьби́на
«доля»
су́дьбище
«суд»
судя́к
«суддя»
судя́щий
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| суд | білоруська |
| съд | болгарська |
| sud | верхньолужицька |
| συνϑήϰη «згода; угода» | грецька |
| saṁdhā́ «угода; зв’язок, об’єднання» | давньоіндійська |
| cond «суд» | давньоірландська |
| судъ | давньоруська |
| *k῀end(h)- «судити, засідати» | індоєвропейська |
| *somdhos «спільний розгляд, спільне судження, примирення» | індоєвропейська |
| *kondi «тс.» | кельтські |
| cēnseo «оцінювати, надавати значення; вважати» | латинська |
| samdá «найом, оренда» | литовська |
| сад | македонська |
| sud | нижньолужицька |
| sąd | польська |
| *sědti | праслов’янська |
| sǫdъ | праслов’янська |
| суд | російська |
| д | сербохорватська |
| súd | словацька |
| sód | словенська |
| сѫдъ | старослов’янська |
| soud | чеська |
| sędǫ «сісти, сяду» | ? |
| cuind «суддя» | ? |
| samdóti «наймати» | ? |
| σύνϑημα «угода» | ? |
| saṁdhíḥ «тс.» | ? |
| давніше «складене, зібране» | ? |
| *dh(ē)- «класти, ставити; робити, чинити; говорити» (› псл. sǫ- «су-»)(*dhǝ-/dhō-)(› псл.*děti «класти», укр. ді́ти) | ? |
| súd | ? |
суд «посуд»
паралельне до лит. iñdas (indá) «посудина»;
псл. sǫdъ «посудина; щось складене», того самого походження, що й sǫdъ «суд»;
р. [суд] «посуд», посу́да, бр. [су́ды] (мн.) «двоє відер», др. судъ «посудина», п. заст. sąd «посудина», ч. слц. вл. нл. sud «бочка», болг. съд «посудина», м. сад, схв. су̑д «тс.», слн. sód «бочка», стсл. сѫдъ «знаряддя; частина тіла, посудина»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
по́суд
посу́да
посу́ди́на
посудни́к
«посуд»
посу́дник
«робітник, що миє посуд»
по́судник
«гончар»
посу́док
«тс.»
суди́на
«трубчастий орган; посудина; судно»
суди́нє
«дерев’яний посуд, прядильні інструменти та ін.»
су́дни́к
«полиця, шафа для посуду; поличка з образами»
судни́на
«судно»
(зменш.)
судни́чє
«тс.»
судно́
судо́к
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| су́ды «двоє відер» (мн.) | білоруська |
| съд «посудина» | болгарська |
| sud «бочка» | верхньолужицька |
| судъ «посудина» | давньоруська |
| iñdas «посудина» (indá) | литовська |
| сад | македонська |
| sud «бочка» | нижньолужицька |
| sąd «посудина» | польська |
| sǫdъ «посудина; щось складене» | праслов’янська |
| суд «посуд» | російська |
| д «тс.» | сербохорватська |
| sud «бочка» | словацька |
| sód «бочка» | словенська |
| сѫдъ «знаряддя; частина тіла, посудина» | старослов’янська |
| посу́да | українська |
| sud «бочка» | чеська |
| sǫdъ «суд» | ? |
| sąd «посудина» | ? |
переса́да «перебільшення»
калька п. przesada «перебільшення», пов’язаного з przesadzić «перебільшити; перескочити; пересадити», похідним від sadzić «садити, бігти, перескакувати», якому відповідає укр. сади́ти (див.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
переса́дний
«надмірний»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| przesada «перебільшення» | польська |
| przesadzić «перебільшити; перескочити; пересадити» | польська |
| sadzić «садити, бігти, перескакувати» | польська |
| сади́ти | українська |
чажене́ць «рослина, яку висаджують разом із брилою ґрунту» (бот.)
не зовсім ясне;
можливо, виникло внаслідок деетимологізації слова са́джанець, похідного від сади́ти (див.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| са́джанець | ? |
| сади́ти | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України