САВВУ — ЕТИМОЛОГІЯ
Са́ва (чоловіче ім’я)
через церковнослов’янську мову запозичено в давньоруську з грецької;
гр. Σάββας, очевидно, походить від арам. sāḇa «старий чоловік, дід»;
розглядається також як скорочений варіант імені Сава́тій (Спр. личн. имен 452);
р. Са́вва, бр. болг. м. Са́ва, др. Сава, п. Saba, ч. слц. слн. Sàva, схв. Са̏ва, стсл. Сава;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Сава
(1443)
Сава́
«окружене або пьяныи... старець»
(1627)
Са́вва
са́вити
«святкувати день святого Сави»
(заст.)
Са́вко
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| sāḇa «старий чоловік, дід» | арамейська |
| Са́ва | білоруська |
| Са́ва | болгарська |
| Σάββας | грецька |
| Сава | давньоруська |
| Са́ва | македонська |
| Saba | польська |
| Са́вва | російська |
| Са̏ва | сербохорватська |
| Sàva | словацька |
| Sàva | словенська |
| Сава | старослов’янська |
| Сава́тій | українська |
| Sàva | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України