С — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
виде́лка
k виникло на місці п. с внаслідок зближення з укр. ви́лка;
запозичення з польської мови;
п. widelec, widelca «виделка» походить від widły «вила», спорідненого з укр. ви́ла;
р. [виде́лка], бр. відэ́лец, відэ́лка;
Фонетичні та словотвірні варіанти
виде́лиц
виде́лци
віде́лка
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| відэ́лец | білоруська |
| с | польська |
| widelec | польська |
| виде́лка | російська |
| ви́лка | українська |
| ви́ла | українська |
| відэ́лка | українська |
| widelca «виделка» | ? |
| widły «вила» | ? |
гищи́цє «папороть (лісова), Polypodium vulgare L.» (бот.)
діалектна форма, якій, очевидно, мало б відповідати літ. *іщи́ця, похідне від (і)с(ь)каmu;
іменник утворено від дієслова ще в той період, коли воно зберігало значення «шукати»;
назва відбиває давню віру в магічну силу квітки папороті, яка, нібито, розцвітає в ніч на Івана Купала і допомагає шукати скарби;
слово могло виникнути внаслідок скорочення словосполучення [па́пороть-)іщи́ця. – Див. ще ська́ти;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| *іщи́ця | ? |
| с | ? |
| ь | ? |
| каmu | ? |
| значення «шукати» | ? |
з (прийменник з род. в. для введення назв предметів, на поверхні яких знаходиться початковий пункт руху, дії)
іє. *k ̑оn;
в українській, як і в деяких інших слов’янських мовах, псл. *sъn збіглося фонетично з псл. iz;
поширена думка про етимологічну тотожність з1 і з3 (Skok III 179–180; Fraenkel AfSlPh 39, 89; Vondrák I 163, 418) натрапляє на труднощі семантичного характеру;
зіставляється з лат. com «з», cum, дкімр. cant, ірл. cét «тс.», гр. kατά (‹k ̑n̥-ta) «вниз, вздовж»;
псл. Sъ, sъ(n)‹ *sъn›n;
р. с, со, с-, со-, бр. з, са, з-, с, са-, др. съ, съ(н)-, п. вл. нл. z, ze, z-, ze-, s-, ч. s, se, s-, se-, z-, слц. s, so, s-, z-, болг. м. c-, схв. с, са, с-, са, з-, слн. s, se, z, ž, s-, z-, стсл. съ, съ(n-);
Фонетичні та словотвірні варіанти
з
(префікс дієслів, що означає рух згори та ін.)
зі
«тс.»
із
с
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| з | білоруська |
| са | білоруська |
| з- | білоруська |
| с | білоруська |
| са- | білоруська |
| c- | болгарська |
| z | верхньолужицька |
| ze | верхньолужицька |
| z- | верхньолужицька |
| ze- | верхньолужицька |
| s- | верхньолужицька |
| kατά «вниз, вздовж» (‹$kn-ta) | грецька |
| cant | давньокімрська |
| съ | давньоруська |
| съ(н)- | давньоруська |
| *k ̑оn | індоєвропейська |
| k ̑n̥-ta | індоєвропейська |
| cét «тс.» | ірландська |
| com «з» | латинська |
| cum | латинська |
| c- | македонська |
| z | нижньолужицька |
| ze | нижньолужицька |
| z- | нижньолужицька |
| ze- | нижньолужицька |
| s- | нижньолужицька |
| z | польська |
| ze | польська |
| z- | польська |
| ze- | польська |
| s- | польська |
| *sъn | праслов’янська |
| iz | праслов’янська |
| Sъ | праслов’янська |
| *sъn | праслов’янська |
| sъ(n) | праслов’янська |
| с | російська |
| со | російська |
| с- | російська |
| со- | російська |
| с | сербохорватська |
| са | сербохорватська |
| с- | сербохорватська |
| са | сербохорватська |
| з- | сербохорватська |
| s | словацька |
| so | словацька |
| s- | словацька |
| z- | словацька |
| s | словенська |
| se | словенська |
| z | словенська |
| ž | словенська |
| s- | словенська |
| z- | словенська |
| съ | старослов’янська |
| съ(n-) | старослов’янська |
| s | чеська |
| se | чеська |
| s- | чеська |
| se- | чеська |
| z- | чеська |
з (прийменник з орудн. в. для позначення сумісності)
псл. sъ, sъn- (‹*sъn), пов’язане з sǫ укр. су- (сусі́д і под.);
споріднене з лит. sán- «су-, з-», są, лтс. suo-, прус. san- «з-», sen «з», дінд. sam, ав. ham- «тс.», дісл. sam- «разом», гр. ὁμός «спільний, подібний, рівний», лат. similis «подібний»;
іє. *son;
етимологічне ототожнення з3 і з1 (Skok III 179–180; Vondrák I 163, 418; Fraenkel AfSlPh 39, 89) викликає труднощі семантичного та іншого характеру;
в українській, як і в деяких інших слов’янських мовах, псл. *sъn, у якому збіглись іє. *son і *k ̑on, у свою чергу, фонетично збіглося з псл. iz;
р. с,со, с-, со-, бр. з, ca, з-,c, др. съ, съ(н)-, п. вл. нл. z, ze, z-, ze-, s-, ч. s, se, s-, se, слц. s, so, s-, болг. с, със, с-, съ-, м. со, [с], с-, со-, схв. с, са, с-, са-, слн. з, z, s-, z-, стсл. съ, съ(n)-;
Фонетичні та словотвірні варіанти
з-
(префікс дієслів, що означає з’єднання, зосереджування)
зі-
«тс.»
зо
«тс.»
із-
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ham- «тс.» | авестійська |
| з | білоруська |
| ca | білоруська |
| з- | білоруська |
| c | білоруська |
| с | болгарська |
| със | болгарська |
| с- | болгарська |
| съ- | болгарська |
| z | верхньолужицька |
| ze | верхньолужицька |
| z- | верхньолужицька |
| ze- | верхньолужицька |
| s- | верхньолужицька |
| ὁμός «спільний, подібний, рівний» | грецька |
| sam | давньоіндійська |
| sam- «разом» | давньоісландська |
| съ | давньоруська |
| съ(н)- | давньоруська |
| *son | індоєвропейська |
| *son | індоєвропейська |
| *k ̑on | індоєвропейська |
| similis «подібний» | латинська |
| suo- | латиська |
| sán- «су-, з-» | литовська |
| są | литовська |
| со | македонська |
| с | македонська |
| с- | македонська |
| со- | македонська |
| z | нижньолужицька |
| ze | нижньолужицька |
| z- | нижньолужицька |
| ze- | нижньолужицька |
| s- | нижньолужицька |
| z | польська |
| ze | польська |
| z- | польська |
| ze- | польська |
| s- | польська |
| sъ | праслов’янська |
| sъn- (‹*sъn) | праслов’янська |
| *sъn | праслов’янська |
| sǫ | праслов’янська |
| *sъn | праслов’янська |
| iz | праслов’янська |
| san- «з-» | прусська |
| sen «з» | прусська |
| с | російська |
| со | російська |
| с- | російська |
| со- | російська |
| с | сербохорватська |
| са | сербохорватська |
| с- | сербохорватська |
| са- | сербохорватська |
| s | словацька |
| so | словацька |
| s- | словацька |
| з | словенська |
| z | словенська |
| s- | словенська |
| z- | словенська |
| съ | старослов’янська |
| съ(n)- | старослов’янська |
| s | чеська |
| se | чеська |
| s- | чеська |
| se | чеська |
з (частка для позначення приблизності)
псл. sъ (‹*sъn), прийменник із зн. в., очевидно, тотожний із sъ (‹*sъn), прийменником з род. в;
р. с, бр. з, др. съ (прийменник із зн. в. для позначення приблизності міри, однакової кількості, крайньої величини, місця спрямування руху, місця перебування), п. z (вираз для позначення приблизності), ч. s (прийменник із зн. в. для позначення відповідності), слц. z (частка для позначення приблизності), ze «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
зо
із
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| з | білоруська |
| съ (прийменник із зн. в. для позначення приблизності міри, однакової кількості, крайньої величини, місця спрямування руху, місця перебування) | давньоруська |
| z (вираз для позначення приблизності) | польська |
| sъ (‹*sъn) | праслов’янська |
| *sъn | праслов’янська |
| с | російська |
| z «тс.» (частка для позначення приблизності), ze | словацька |
| ze | словацька |
| s (прийменник із зн. в. для позначення відповідності) | чеська |
мелодра́ма
запозичення з західноєвропейських мов;
фр. mélodrame, н. Melodráma, іт. melodramma «мелодрама; театральна вистава з музикою та мелодекламацією» утворені з основ гр. μέλος «пісня» і δράμα «драма»;
;
Фонетичні та словотвірні варіанти
melodram
melodrama
melodráma
melodramat
мелòдрама
меладра́ма
мелодрáма
мелодрама
мелодрамати́зм
мелодрамати́чний
с
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| меладра́ма | білоруська |
| мелодра́ма | болгарська |
| melodrama | верхньолужицька |
| μέλος «пісня» | грецька |
| δράμα «драма» | грецька |
| melodramma «мелодрама; театральна вистава з музикою та мелодекламацією» | італійська |
| мелодрама | македонська |
| Melodráma | німецька |
| melodramat | польська |
| мелодра́ма | російська |
| мелòдрама | сербохорватська |
| мелодра́ма | сербохорватська |
| melodráma | словацька |
| melodráma | словенська |
| mélodrame | французька |
| melodram | чеська |
ми́ту́сь «(лежати) верхівками в різні боки (про рослини); (лежати) валетом, головами в різні боки (про людей); поперемінне Ж; не до речі; всупереч»
псл. mitǫsь «взаємно», очевидно, пов’язане з mьstь «помста», *mьzda «мзда»;
споріднене з дінд. mḗthati (mitháti) «чергується», гр. μοίτος «помста; подяка», лат. mūto «змінюю», гот. maiþms «подарунок», лтс. mitus, miêtus «заміна»;
іє. *meit(h)- «змінювати»;
р. [мите] «поперемінне», бр. мі́шусь «валетом; кінцями в різні боки», др. митɤсь (митɤсь) «один проти одного; навхрест», п. [mituś (mitus)] «навхрест; кінцями в різні боки», болг. ми́то «похило; навскіс», на́мито «упоперек, навскіс», схв. сумитицē «валетом», усỳмит «тс.», стсл. митѫсь «взаємно», митѣ «поперемінно»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Ж
митусе́м
«у різні боки»
(про лежання рослин і людей)
ми́тьма́ Г
митьмо́в
на-ми́тусь
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мі́шусь «валетом; кінцями в різні боки» | білоруська |
| ми́то «похило; навскіс» | болгарська |
| maiþms «подарунок» | готська |
| μοίτος «помста; подяка» | грецька |
| mḗthati «чергується» (mitháti) | давньоіндійська |
| митɤсь «один проти одного; навхрест» (митɤсь) | давньоруська |
| mūto «змінюю» | латинська |
| mitus | латиська |
| mituś «навхрест; кінцями в різні боки» (mitus)] | польська |
| mitǫsь «взаємно» | праслов’янська |
| мите «поперемінне» | російська |
| с «валетом» | сербохорватська |
| митѫсь «взаємно» | старослов’янська |
| на́мито «упоперек, навскіс» | українська |
| усỳмит «тс.» | українська |
| митѣ «поперемінно» | українська |
| mьstь «помста» | ? |
| *mьzda «мзда» | ? |
| miêtus «заміна» | ? |
| *meit(h)- «змінювати» | ? |
мозґола́ «сльота, погана погода»
очевидно, псл. *mъzgъlъ «вогкий, сирий», *mьzga «сира погода», віддалено пов’язані з *mьgla «імла, туман, хмара», *mьžiti «мжичити»;
р. мо́зглый «вогкий, сирий», [мзга] «гниль; пліснява; сира погода», [му́зга] «калюжа», схв. сӳ-музга «дощ із снігом», слн. [mozga] «калюжа; болото»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
москота́
«тс.; холодний вітер з дощем восени»
му́скóта́
«тс. О; сльота; грязюка Ж»
му́скола
«непогода, дощ із снігом»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| *mъzgъlъ «вогкий, сирий» | праслов’янська |
| мо́зглый «вогкий, сирий» | російська |
| с «дощ із снігом» | сербохорватська |
| mozga «калюжа; болото» | словенська |
| мзга «гниль; пліснява; сира погода» | українська |
| му́зга «калюжа» | українська |
| *mьzga «сира погода» | ? |
| *mьgla «імла, туман, хмара» | ? |
| *mьžiti «мжичити» | ? |
со́ус
запозичення із західноєвропейських мов;
фр. sauce «соус», нім. Sauce, Sósse «тс.», англ. sauce «тс., приправа» походять від нар.-лат. salsa «посолена (юшка)», пов’язаного з лат. salsus «солоний», що зводиться до sāl «сіль»;
р. бр. со́ус, п. ч. sos, слц. sós, zós, болг. сос, со́ус, схв. со̑с;
Фонетичні та словотвірні варіанти
со́усник
со́усниця
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| sauce «тс., приправа» | англійська |
| со́ус | білоруська |
| сос | болгарська |
| salsus «солоний» | латинська |
| salsa «посолена (юшка)» | народнолатинська |
| Sauce | німецька |
| sos | польська |
| со́ус | російська |
| с | сербохорватська |
| sós | словацька |
| zós | словацька |
| со́ус | українська |
| sauce «соус» | французька |
| sos | чеська |
| Sósse «тс.» | ? |
| sāl «сіль» | ? |
час «одна з форм існування матерії; міра тривалості; пора, епоха, період»
псл. čаsъ (‹ *kēs-);
споріднене з прус. kīsman, зн. в. одн. (‹*kēsman) «час; хвилина», алб. kohε (‹*kēsā) «час; погода» (Фасмер IV 318; Bezlaj ESSJ I 74; Bern. I 137; Trautmann 131; Meyer EW 194; Pedersen IF 5, 45, KZ 36, 279);
припускалися первісні значення псл. саsъ «нарізка» (Jakobson Sc.-Sl. IV 286–307) або «удар (періодично повторюваний сигнал)» (Мельничук Этимология 1966, 231);
пов’язувалося із псл. čajati, укр. ча́яти (Sławski I 113–114; Zubató AfSlPh 16, 385–386);
зближувалося також із схв. ка̏сати «бігти клусом», н. hasten «квапитися», Hast «поспіх, квапливість» (Machek ESJČ 95; ZfSlPh 18, 22), з ча́яти, чека́ти (Brückner 73), з чеса́ти (Варбот Этимология 1965, 136);
р. час «година», бр. час «час», др. часъ «час; година», п. czas «час», ч. слц. čas «час; погода», вл. čas «час», нл. сas, болг. час «година», м. час «година; мить; пора, час», схв. ча̏с «година; мить, хвилина», слн. čàs «час, пора; період, епоха», стсл. часъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́вчас
«відпочинок, перепочинок»
ви́вчасуватися
«відпочити, заспокоїтися»
відча́са
«ранній сорт яблук»
вчас
(у вислові са́ме вчас «вчасно, якраз»)
доча́сний
доча́сно
дочасо́вий
«тимчасовий; до певного часу»
завча́сний
завча́сно
завча́су́
зача́с
«завчасно»
зачасу́
«завчасно»
нача́с
«на короткий час»
начасо́к
начасо́чок
«тс.»
невча́с
«невчасно»
невча́сний
невча́сно
осуча́снити
передвча́сний
передча́сний
передча́сно
перечасува́ти
«перечекати»
пі́дчас
«протягом»
підча́сок
«помічник вартового»
почасови́й
совча́сний
«одночасний»
спочасо́вий
«сучасник»
суча́сне
суча́сний
суча́сник
суча́сність
уча́сне
«вчасно»
уча́сний
(вча́сний)
уча́сно
(вча́сно)
часа́ми
«іноді»
часи́на
часи́нка
ча́сни́й
«вчасний»
часо́ви́й
часови́на
часови́ця
«менструація»
часо́вість
«часове значення»
(лінгв.)
часовни́к
«хронометр»
ча́сом
часо́чком
«тс.»
часува́ти
«агонізувати»
часу́нка
«корова, що вчасно спарувалася з бугаєм»
часъ
чєсни́й
«своєчасний; минущий»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| kohε «час; погода» (‹*kēsā)(Фасмер IV 318; Bezlaj ESSJ I 74; Bern. I 137; Trautmann 131; Meyer EW 194; Pedersen IF 5, 45, KZ 36, 279) | албанська |
| час «час» | білоруська |
| час «година» | болгарська |
| čas «час» | верхньолужицька |
| часъ «час; година» | давньоруська |
| час «година; мить; пора, час» | македонська |
| сas | нижньолужицька |
| hasten «квапитися» | німецька |
| czas «час» | польська |
| čаsъ (‹ *kēs-) | праслов’янська |
| саsъ «нарізка» | праслов’янська |
| čajati | праслов’янська |
| kīsman | прусська |
| час «година» | російська |
| ка̏сати «бігти клусом» | сербохорватська |
| с «година; мить, хвилина» | сербохорватська |
| čas «час; погода» | словацька |
| čàs «час, пора; період, епоха» | словенська |
| часъ | старослов’янська |
| ча́яти | українська |
| čas «час; погода» | чеська |
| або «удар (періодично повторюваний сигнал)» | ? |
| Hast «поспіх, квапливість» | ? |
| ча́яти | ? |
| чека́ти | ? |
| чеса́ти | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України