РІШИТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

ріши́ти «прийти до висновку; розв’язати, позбавити; знищити, убити (первісно у виразі р. життя «позбавити життя»

очевидно, іє. *reik-/reig- «в’язати»;
споріднене з лит. raišýti «в’язати, патрати», rìšti «в’язати», ryšulỹs «в’язка, згорток, вузол», ryšỹs «зв’язок; відношення», raĩštis «пов’язка, шнурок, мотузок», лтс. rа̀isît «розв’язувати», rist «зв’язувати», прус. senrists «зав’язаний», perrēist «зв’язувати», дангл. wrīon «закутувати, загортати; покривати», wrīðan «зв’язувати», лат. rīca «хустина, косинка»;
псл. *otrěšiti, *orzrěšiti або інші префіксальні утворення із значенням «відв’язувати, розв’язувати» від дієслова *rěšiti «зв’язувати»;
р. реши́ть, реша́ть «вирішити, розв’язати; (заст.) розплутати», бр. рашы́ць «вирішити; розтратити», раша́ць, др. рѐшити «розв’язати; відпустити гріх», п. [rzeszyć] «зв’язувати», ч. řеšiti «розв’язувати, розгадувати», слц. riešit’ «тс.», болг. реша́вам «вирішую, розв’язую», м. решава «розв’язує; позбавляє; рятує», схв. дре́шити (<*одрешити) «розв’язувати», слн. rešíti «рятувати, звільнити, розв’язати, розгадати», стсл. рhшити «розв’язувати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

відріша́ти «відпорювати; усувати від співучасті»
ріше́не́ць «рішення, вирок»
рі́шення
ріши́мість
рішу́чий
Етимологічні відповідники

Слово Мова
рашы́ць «вирішити; розтратити» білоруська
раша́ць білоруська
реша́вам «вирішую, розв’язую» болгарська
wrīon «закутувати, загортати; покривати» давньоанглійська
wrīðan «зв’язувати» давньоанглійська
рѣшити «розв’язати; відпустити гріх» давньоруська
*reik-/reig- «в’язати» індоєвропейська
rīca «хустина, косинка» латинська
rа̀isît «розв’язувати» латиська
rist «зв’язувати» латиська
raišýti «в’язати, патрати» литовська
rìšti «в’язати» литовська
ryšulỹs «в’язка, згорток, вузол» литовська
ryšỹs «зв’язок; відношення» литовська
raĩštis «пов’язка, шнурок, мотузок» литовська
решава «розв’язує; позбавляє; рятує» македонська
rzeszyć «зв’язувати» польська
*otrěšiti праслов’янська
*rěšiti «зв’язувати» праслов’янська
senrists «зав’язаний» прусська
perrēist «зв’язувати» прусська
реши́ть російська
реша́ть «вирішити, розв’язати; (заст.) розплутати» російська
дре́шити «розв’язувати» (<*одрешити) сербохорватська
*одрешити сербохорватська
*одрешити сербохорватська
riešit' «тс.» словацька
rešíti «рятувати, звільнити, розв’язати, розгадати» словенська
рѣшити «розв’язувати» старослов’янська
řеšiti «розв’язувати, розгадувати» чеська

ра́ха́тися «рушати Г; зніматися з місця Ме»

не зовсім ясне;
можливо, пов’язане з ріши́ти або з [рє́хий] «швидкий, прудкий, моторний»;
р. [сро́хнуть] «сполохати», рехну́ться «збожеволіти», [ря́хнуться] «тс.; рушити; зійти з місця»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ви́ряхуватися «вибратися»
ре́хатися «збиратися»
ря́хатися «збиратися, рушати»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
сро́хнуть «сполохати» російська
рехну́ться «збожеволіти» російська
ря́хнуться «тс.; рушити; зійти з місця» російська
ріши́ти «швидкий, прудкий, моторний» українська
рє́хий українська

ре́шето́ «вид сита з крупною сіткою; тамбурин»

не зовсім ясне;
зіставляється з схв. рехав «рідкий», [реха] «рідка вовна», яке, в свою чергу, пов’язується з псл. rědъkъ «рідкий»;
менш переконливі припущення про зв’язок з псл. rěšiti «зв’язувати», укр. ріши́ти (Потебня ЖСт 1891, 3, 123; Младенов 560) або про спорідненість з лит. règzti «плести», rKkstis «мішок для сіна», лтс. rekšis «решето», лат. restis «вірьовка, канат» (Ильинский ИОРЯС 23/2, 181; Machek ESJČ 530; LF 55, 148; Matzenauer LF 16, 183);
псл. rešeto;
р. решето́, бр. рэ́шата, др. решето, рѐшето, п. rzeszoto, ч. řešeto, слц. rešeto, вл. rješo, род. в. rješeća, полаб. rіsetĕ, болг. реше́то, схв. решѐто, м. решето, слн. rešHto;
Фонетичні та словотвірні варіанти

обрешети́ти «покрити решіткою»
підреші́тка «густе решето»
підреші́ток «тс.»
решета́рити «виготовляти решета»
решетарува́ти «тс.»
решети́нець «вугор, фіна, личинка солітера»
решети́ти «пробивати дірки; латувати»
решети́ще «обід решета»
решетничи́стий «уражений крупкою; вугруватий»
решетува́ти «просіювати через решето»
решету́ха
решетча́тий «решітчастий»
решетчи́на
решетюки́ «їжа зі шматочків відвареного тіста, віддушеного на решеті»
решітка «тс.»
реші́тка «предмет з перехрещених прутів; частина топки; народний музичний інструмент»
решітки́ «вид шиття»
реші́тник «той, хто виготовляє решета; той, хто продає решета; (заст.) той, хто грає на решітці»
решітце́ «зменш. від решето; [частина токарного верстата]»
реші́тчастий
Етимологічні відповідники

Слово Мова
рэ́шата білоруська
реше́то болгарська
rješo верхньолужицька
rješeća верхньолужицька
решето давньоруська
рѐшето давньоруська
restis «вірьовка, канат» латинська
rekšis «решето» латиська
règzti «плести» литовська
rẽkstis «мішок для сіна» литовська
решето македонська
rіsetĕ полабська
rzeszoto польська
rědъkъ «рідкий» праслов’янська
rěšiti «зв’язувати» праслов’янська
rešeto праслов’янська
решето́ російська
рȅхав «рідкий» сербохорватська
рȅха «рідка вовна» сербохорватська
решѐто сербохорватська
rešeto словацька
rešêto словенська
ріши́ти українська
řešeto чеська
rješeća ?

риса́р «чесальник шерсті»

неясне;
можливе припущення про зв’язок з болг. ре́ша (сре́свам) «розчісую (волосся)», спорідненим з псл. rěšiti «відв’язувати», укр. ріши́ти «позбавити, вирішити, розв’язати»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ре́ша «розчісую (волосся)» (сре́свам) болгарська
rěšiti «відв’язувати» праслов’янська
ріши́ти «позбавити, вирішити, розв’язати» українська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України