РІШИТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

очевидно, іє. *reik-/reig- «в’язати»;

споріднене з лит. raišýti «в’язати, патрати», rìšti «в’язати», ryšulỹs «в’язка, згорток, вузол», ryšỹs «зв’язок; відношення», raĩštis «пов’язка, шнурок, мотузок», лтс. rа̀isît «розв’язувати», rist «зв’язувати», прус. senrists «зав’язаний», perrēist «зв’язувати», дангл. wrīon «закутувати, загортати; покривати», wrīðan «зв’язувати», лат. rīca «хустина, косинка»;

псл. *otrěšiti, *orzrěšiti або інші префіксальні утворення із значенням «відв’язувати, розв’язувати» від дієслова *rěšiti «зв’язувати»;

р. реши́ть, реша́ть «вирішити, розв’язати; (заст.) розплутати», бр. рашы́ць «вирішити; розтратити», раша́ць, др. рѐшити «розв’язати; відпустити гріх», п. [rzeszyć] «зв’язувати», ч. řеšiti «розв’язувати, розгадувати», слц. riešit’ «тс.», болг. реша́вам «вирішую, розв’язую», м. решава «розв’язує; позбавляє; рятує», схв. дре́шити (<*одрешити) «розв’язувати», слн. rešíti «рятувати, звільнити, розв’язати, розгадати», стсл. рhшити «розв’язувати»;

не зовсім ясне;

можливо, пов’язане з ріши́ти або з [рє́хий] «швидкий, прудкий, моторний»;

р. [сро́хнуть] «сполохати», рехну́ться «збожеволіти», [ря́хнуться] «тс.; рушити; зійти з місця»;

не зовсім ясне;

зіставляється з схв. рехав «рідкий», [реха] «рідка вовна», яке, в свою чергу, пов’язується з псл. rědъkъ «рідкий»;

менш переконливі припущення про зв’язок з псл. rěšiti «зв’язувати», укр. ріши́ти (Потебня ЖСт 1891, 3, 123; Младенов 560) або про спорідненість з лит. règzti «плести», rKkstis «мішок для сіна», лтс. rekšis «решето», лат. restis «вірьовка, канат» (Ильинский ИОРЯС 23/2, 181; Machek ESJČ 530; LF 55, 148; Matzenauer LF 16, 183);

псл. rešeto;

р. решето́, бр. рэ́шата, др. решето, рѐшето, п. rzeszoto, ч. řešeto, слц. rešeto, вл. rješo, род. в. rješeća, полаб. rіsetĕ, болг. реше́то, схв. решѐто, м. решето, слн. rešHto;

неясне;

можливе припущення про зв’язок з болг. ре́ша (сре́свам) «розчісую (волосся)», спорідненим з псл. rěšiti «відв’язувати», укр. ріши́ти «позбавити, вирішити, розв’язати»;