РІПИЦЯ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ре́пиця «основа хвоста хребетних тварин Г; корінь Л»
псл. *rępъ, *rеpь «тс.», можливо, пов’язане з rǫbiti «рубати», rǫbъ «рубець»;
дальші зв’язки неясні;
зіставляється з лит. rémbėti «тверднути, грубіти; рубцюватися; ставати неповоротким», rum̃bas «шрам», дісл. rumpr «зад, гузка», нвн. Rumpf «тулуб»;
пов’язання з псл. rebro «ребро» (Machek ESJČ 529) мало переконливе;
р. ре́пица «хвіст хребетної тварини, крім щетини», бр. рэ́піца «хвостова частина хребта», п. rząp «куприк; хвіст», ч. řаp «держално ложки», [řеpka] «кінець хвоста», вл. rjap «хребет», нл. rěp «тс.», схв. ре̑п «хвіст», слн. rèp «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ри́пиця
«основа хвоста тварини»
рі́пиця
«корінь Л; верхня частина хвоста тварин Куриленко»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| рэ́піца «хвостова частина хребта» | білоруська |
| rjap «хребет» | верхньолужицька |
| rumpr «зад, гузка» | давньоісландська |
| rémbėti «тверднути, грубіти; рубцюватися; ставати неповоротким» | литовська |
| rěp «тс.» | нижньолужицька |
| Rumpf «тулуб» | нововерхньонімецька |
| rząp «куприк; хвіст» | польська |
| *rępъ | праслов’янська |
| *rеpь «тс.» | праслов’янська |
| rǫbiti «рубати» | праслов’янська |
| rǫbъ «рубець» | праслов’янська |
| rebro «ребро» | праслов’янська |
| ре́пица «хвіст хребетної тварини, крім щетини» | російська |
| ре̑п «хвіст» | сербохорватська |
| rèp «тс.» | словенська |
| řаp «держално ложки» | чеська |
| řеpka «кінець хвоста» | чеська |
| rum̃bas «шрам» | ? |
рі́па «турнепс, Brassica rapa L.; [бруква, Brassica napus var. esculenta DC. Mak; свиріпа, Brassica campestris L. Мо; картопля, Solanum tuberosum L.]» (бот.)
на думку Гіндіна (Этимология 1963, 52–71), запозичене разом з реалією з Балкан (фрако-пеласг. räˉ˘ph-a-/rä˘ph-u-);
більшість дослідників вважає це слово культурним мандрівним терміном або запозиченням (інакше Schuster-Šewc 1214–1215);
псл. rěpa;
споріднене з лит. rîpė «ріпа», двн. ruoba, ruoppa, rāba, свн. ruobe, rabe, rüebe (нвн. Rübe), гол. raap, англ. rope (з лат.), лат. rāpa, rāpum «ріпа; бульба», гр. ῥάφυς, ῥάπυς «тс.», ῥάφανος, ῥαφάνη «редька; капуста»;
р. м. ре́па, бр. рэ́па, др. рѐпа, п. rzepa, ч. říра, řера «буряк», слц. repa «тс.», вл. нл. rěpa «тс.; ріпа», полаб. repођ, болг. ря́па, схв. репа, слн. répa, стсл. рѣпа;
Фонетичні та словотвірні варіанти
жовта
«морква дика, Daucus carota L.»
репа
«свиріпа»
репиць
«ріпиця зморшкувата, Rapistrum rugosum (L.) All.»
репиця
«редька дика, Raphanus raphanistrum L.»
репчик
репчин
ріепище
«бадилля картоплі»
ріепник
рі́п'яник
«корж з кукурудзи і картоплі Г; пиріжок з картопляного тіста До»
ріпа біла
ріпа волоська
«соняшник бульбистий, топінамбур, Helianthus tuberosus L.»
ріпа́к
«рапс, Brassica napus var. oleifera Metzg.; [Brassica napus L. Mak]»
ріпак дикий
«гірчиця польова, Sinapis arvensis L.»
ріпа́чи́ння
«стебло ріпака»
ріпачни́сько
«поле, засіяне ріпаком»
ріпачо́к
«суріпиця, Barbarea vulgaris R. Br.»
ріпа́шнище
«поле після ріпаку»
ріпень
ріпець
ріпєник
«корж з ріпи і кукурудзяного борошна»
ріпи́нец
«поле, з якого знято картоплю»
ріпиця
рі́пиця
«Rapistrum Crantz.; [редька дика Mak; суріпиця пряма, Barbarea stricta Andrz. Mak; рапс Mak; гірчиця польова Mak]»
рі́пище
«тс.»
ріпій
«тс.»
рі́пля́ниця
рі́пний
ріпник
«ріпиця багаторічна, Rapistrum perenne (L.) All.»
рі́пник
ріпниця
«гірчиця польова»
рі́пнище
«тс.»
ріпова́тий
«ріпоподібний»
ріпочка
«ріпа»
ріпча́стий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| rope (з лат.) | англійська |
| рэ́па | білоруська |
| ря́па | болгарська |
| rěpa «тс.; ріпа» | верхньолужицька |
| raap | голландська |
| ῥάφυς | грецька |
| ῥάπυς «тс.» | грецька |
| ῥάφανος | грецька |
| ῥαφάνη «редька; капуста» | грецька |
| ruoba | давньоверхньонімецька |
| ruoppa | давньоверхньонімецька |
| rāba | давньоверхньонімецька |
| реѣпа | давньоруська |
| rāpa | латинська |
| rāpum «ріпа; бульба» | латинська |
| rópė «ріпа» | литовська |
| ре́па | македонська |
| rěpa «тс.; ріпа» | нижньолужицька |
| Rübe | нововерхньонімецька |
| repоѣ | полабська |
| rzepa | польська |
| rěpa | праслов’янська |
| ре́па | російська |
| рȅпа | сербохорватська |
| ruobe | середньоверхньнімецька |
| rabe | середньоверхньнімецька |
| rüebe (нвн. Rübe) | середньоверхньнімецька |
| repa «тс.» | словацька |
| répa | словенська |
| рѣпа | старослов’янська |
| říра «буряк» | чеська |
| řера «буряк» | чеська |
| räˉ˘ph-a-/rä˘ph-u- | ? |
ріпа «леп, бруд на довго не митому, спітнілому тілі»
не зовсім ясне;
очевидно, пов’язане з назвами рослин [рі́па], ріпиця як бур’янів, що густо ростуть на необробленому ґрунті;
можливе зіставлення і з [ропа́] «нафта (брудна рідина)» (пор. [рі́пниця] «мазниця»);
Фонетичні та словотвірні варіанти
рі́павка
ріпи́ця
«тс.»
рі́пиця
«бруд (особливо у вухах)»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| рі́па | українська |
| ріпиця | українська |
| ропа́ «нафта (брудна рідина)» (пор. [рі́пниця] «мазниця») | українська |
| рі́пниця | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України