РІГ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ріг
псл. rogъ;
споріднене з лит. rãgas «ріг», raguvа̀ «балка, вибалок», лтс. rags «ріг», прус. ragis «тс.»;
іє. *rogo-s «ріг»;
припускається також (КЭСРЯ 391; Преобр. ІІ 206; Младенов 562) спорідненість з нвн. ragen «стирчати», свн. regen «тс.», дісл. rā «жердина»;
пов’язування (Brückner 461; Machek ESJČ 515) з нвн. Horn «ріг», лат. cornū «тс.» недостатньо обґрунтоване;
р. бр. болг. м. рог, др. рогъ, п. слн. rîg, ч. слц. roh, вл. rîh, нл. rog, схв. ро̑г, стсл. рогъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
безро́га
«свиня»
безро́гий
ви́ріжок
«гостра частина предмета; край селища»
відрі́г
за́ріг
«закуток»
зарі́жок
«шматок шкіри тварини коло рогів»
заро́г
«місце за рогом»
зарога́нити
«схопити за роги»
заро́же
«тс.»
нарі́же
«кут, ріг»
нарі́жний
«кутовий; розташований на розі; надзвичайно важливий»
нарі́жни́к
«кут даху, кут будівлі; [кутова кроква; окутий листовим залізом ріг скрині; одна з палиць у пристрої для перенесення сіна]»
на́ріжник
«один із снопів, які вкладаються на розі солом’яного даху; кроква фронтону»
нарі́жниці
«зубчате ребро солом’яного даху над рогом хати»
на́ріжниця
«тс.»
на́рожень
«копил (у санях)»
наро́жний
«кутовий, розташований на розі»
нарожня́к
«тс.»
орогові́лий
орогові́ння
па́ріг
«зубець, відгалуження на оленячих рогах; жук рогач»
па́ріжниця
«жердина в даху оборогу»
парога́тий
«з оленячими рогами»
парога́ті
«олені»
парогач
«олень»
рагу́льки
«примітивний ткацький верстат»
ріжка́тий
«кутастий»
ріжна́тий
(у виразі ріжна́ті са́ни «ґринджоли»)
рогави́ця
«рогата гадюка, Vipera cerastis»
(зоол.)
рога́й
«жук рогач-олень, Lycanus cervus L.»
(ент.)
рогаки́
«відходи гречки, плюскле зерно»
рога́лик
рога́ль
«річ з гострими краями; [віл з великими рогами; товсте ребро (жилка) листка]»
рога́н
«військовий ріжок»
рога́нь
«віл з великими рогами»
рогарь
«ялина у формі розсохи, на яку кладуть для просушування сіно»
рогати́зна
«велика рогата худоба»
рога́тий
рогатина
«рогата худоба»
рога́тина
рога́тка
«пристосування для затримки руху на дорозі; знаряддя для метання; [вид плахти, інакше «рогата плахта»
рога́ч
«знаряддя для виймання з печі горшків; жук Lycanus cervus L.; [віл з великими рогами; назва барана Доп. УжДУ 4]»
рогачи́лно
«ручка рогача»
рога́чка
«рогатка; дерев’яний нашийник для худоби; (ент.) щипавка; [рогата вівця; двозуба кирка, двозубі вила; вид шапки Пі]»
роге́та
«корова»
роги́
«клуня О; виведені пруги на вуглах хати ЛЧерк»
рогі́вка
«рогова оболонка»
рогівня́
«мундштук на рогах волинки»
рогова́
«крайня ополонка на льоду Берл, Мо; податок з рогатої худоби Пі»
рогова́тий
«рогатий, рогоподібний»
рогове́
«плата за випас рогатої худоби»
рогове́ць
«вид кварцу»
рого́вє
«податок з рогатої худоби»
рогови́й
рогови́к
«тс.»
рогови́на
рогови́ця
«рогова оболонка»
рогові́ти
рого́вка
«вид плахти, рогата плахта»
роговни́к
«оброблювач рогу»
роговня́
«ріжок на кінці трубки коло волинки»
рого́во
«тс.»
рогу́ля
«предмет з розгалуженням у вигляді рогів; [скривлена колода, скривлений ціпок; корова О; назва вівці Доп. УжДУ 4]»
рожа́на
(кличка корови з розкішними рогами)
рожко́
«віл з гарними рогами»
рожку́ля
«тс.»
рожна́тий
«тс.»
уріжє
«риска по краю»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| рог | білоруська |
| рог | болгарська |
| róh | верхньолужицька |
| rā «жердина» | давньоісландська |
| рогъ | давньоруська |
| *rogo-s «ріг» | індоєвропейська |
| cornū «тс.» | латинська |
| rags «ріг» | латиська |
| rãgas «ріг» | литовська |
| raguvа̀ «балка, вибалок» | литовська |
| рог | македонська |
| rog | нижньолужицька |
| ragen «стирчати» | нововерхньонімецька |
| Horn «ріг» | нововерхньонімецька |
| róg | польська |
| rogъ | праслов’янська |
| ragis «тс.» | прусська |
| рог | російська |
| ро̑г | сербохорватська |
| regen «тс.» | середньоверхньнімецька |
| roh | словацька |
| róg | словенська |
| рогъ | старослов’янська |
| roh | чеська |
рага́тка «жук-носоріг, Oryctes L.» (ент.)
назви, пов’язані з ріг, рога́тий;
фонетичне варіювання назв, очевидно, свідчить про впливи білоруської й польської мов;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ра́глик
«рогач звичайний, Lucanus cervus L.»
рагля́к
«олень»
ро́ґлик
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ріг | українська |
| рога́тий | українська |
ріжки́ «грибок клавіцепс, хвороба хлібних злаків, Claviceps purpurea Tul.» (бот.)(Sclerotium clavus)
похідне утворення від ріг;
назва зумовлена тим, що в уражених злаках рослин замість зерен утворюється паразитичний гриб, який стирчить у колосі, як ріжок;
р. рожки́, бр. ражкі́, болг. (мо́раво) ро́гче, рога́лка;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ржи́ця
ро́жки
«тс.»
рожо́к
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ражкі́ | білоруська |
| ро́гче (мо́раво) | болгарська |
| рога́лка | болгарська |
| рожки́ | російська |
| ріг | українська |
ріжковець «ріжкове дерево, солодкі ріжки, Ceratonia siliqua L.» (бот.)
вважається калькою гр. ϰεράτιον «ріжок (плід), малий ріг», похідного від ϰέρας «ріг»;
назва зумовлена тим, що плід цієї рослини (стручок) має форму ріжка;
похідне утворення від ріг;
р. рожки́ (мн.), бр. ражко́вае дрэ́ва «ріжкове дерево», п. rożkowiec, rożki, ч. rohovník, болг. ро́жков, схв. ро̀гāч, ро̀шчиƕ, слн. rožíčevec «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
рогівни́к
рогівни́стий
«ріжковий»
рожкове́ць
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ражко́вае дрэ́ва «ріжкове дерево» | білоруська |
| ро́жков | болгарська |
| ϰεράτιον «ріжок (плід), малий ріг» | грецька |
| ϰέρας «ріг» | грецька |
| rożkowiec | польська |
| rożki | польська |
| рожки́ (мн.) | російська |
| ро̀гāч | сербохорватська |
| rožíčevec «тс.» | словенська |
| ріг | українська |
| ро̀шчић | українська |
| rohovník | чеська |
ріжник «кушир занурений, Ceratophyllum demersum L.» (бот.)
похідне утворення від ріг;
назва зумовлена тим, що форма листя або колосковидні суцвіття цієї рослини нагадують роги;
Фонетичні та словотвірні варіанти
рожник
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ріг | українська |
рогати́ця «спиноріг, Balistes vertula» (іхт.)
пов’язане з ріг;
назва зумовлена тим, що ці риби мають перед плавником до трьох колючок, з яких перша, найдовша, виділяється на спині як ріг (пор. наукову назву риби спиноріг);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ріг | українська |
рогатка «сусак зонтичний, Butomus umbellatus L.; жабриця однорічна, Seseli annum L.; водяний горіх плаваючий, Trapa natans L.» (бот.)
пор. лат. cerastium «роговик», що походить від гр. ϰέρας «ріг»;
назви зумовлені, головним чином, подібністю плодів (коробочок, стручків) цих рослин до ріжків;
пов’язане з ріг (псл. rogъ);
р. рогу́льник «водяний горіх», [рогови́к] «роговик», бр. рагу́льнік «водяний горіх», п. rogownica «роговик», ч. слц. rožec, вл. rohownica, схв. ро̀жац «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
рогачик
«рогачка видовжена, Erucastrum elongatum Led.; сухоребрик високий, Sisymbrium altissimum L. (S. sinapistrum Grants., S. pannonicum Jacq.)»
рога́чка
«Erucastrum Schimp. et Spenn.; [гірчиця розсічена, Sinapіs dissecta Lag.; сухоребрик високий Mak; дескурайнія Софії, Descurainia (Sisymbrium) Sophia L. Mak]»
рогівник
рогови́к
«Cerastium L.»
роговник
«тс.»
рогу́лька
«водяний горіх, Trapa L.»
рогульник
«водяний горіх плаваючий»
рогу́тник
«дерен, Cornus sanguinea L.»
рожниця
«Ceramium Lyngb.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| рагу́льнік «водяний горіх» | білоруська |
| rohownica | верхньолужицька |
| ϰέρας «ріг» | грецька |
| cerastium «роговик» | латинська |
| rogownica «роговик» | польська |
| rogъ | праслов’янська |
| рогу́льник «водяний горіх» | російська |
| рогови́к «роговик» | російська |
| ро̀жац «тс.» | сербохорватська |
| rožec | словацька |
| ріг | українська |
| rožec | чеська |
рогі́тра «(у гребінників) перерізана поздовж звичайна столярна пилка»
складне утворення з основ іменника ріг і дієслова те́рти (власне, «те, чим труть ріг»);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ріг | українська |
| те́рти | українська |
санко́ра «коза з кривими рогами»
результат спрощення форми [санкоро́га] «тс.», утвореної з основ іменників са́нка «полоз саней» і ріг (роги);
пор. [санкоріжка] «криворога коза», [санкоро́га] «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| санкоро́га «тс.» | українська |
| са́нка «полоз саней» | українська |
| ріг (роги) | українська |
| санкоріжка «криворога коза» | українська |
| санкоро́га «тс.» | українська |
ірга́ «Amelanchier Medic.» (бот.)
запозичення з монгольської мови (монг. Ирга́й «шелюга, червоний верболіз, Salix acutifolia Willd.», калм. jarγä «кущ з дуже твердою деревиною»);
помилково пов’язувалося (Горяев Доп. 2, 15) з ріг, лат. rigidus «твердий, застиглий»;
р. ирга «тс.», бр. Ірга́ «Amelanchier»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
и́рга
«кизильник, Cotoneaster vulgaris L.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ірга́ «Amelanchier» | білоруська |
| jarγä | калмицька |
| rigidus «твердий, застиглий» | латинська |
| ирга́й | монгольська |
| ріг | українська |
| ирга́ «тс.» | ? |
козері́г «дикий гірський козел з великими рогами, Capra ibex L.» (зоол.)
складне утворення з основ іменників коза́ і ріг, що є, очевидно, калькою гр. αἰγόκερως «козеріг (тварина; сузір’я)» або (як назва сузір’я) лат. Capricornus «Козеріг»;
р. козеро́г «козеріг (тварина)», Козеро́г (сузір’я), заст. козоро́г, бр. казяро́г, Казяро́г, др. Козьльрогъ (знак зодіаку), п. koziorożec, Koziorożec, ст. kozorožec «козеріг (тварина)», ч. kozoroh, Kozoroh, kozorožec, слц. kozorožec, Kozorožec, вл. kozyróžk «козеріг (тварина)», нл. kózyrožk «тс.», болг. ко́зиро́г, Козиро́г, схв. козòрог, Козèрог, слн. kozoróg, Kozoróg;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Козері́г
«тс.»
Козеро́г
(назва сузір’я)
козорі́г
«козеріг»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| казяро́г | білоруська |
| ко́зиро́г | болгарська |
| kozyróžk «козеріг (тварина)» | верхньолужицька |
| αἰγόκερως «козеріг (тварина; сузір’я)» (як назва сузір’я) | грецька |
| Козьльрогъ (знак зодіаку) | давньоруська |
| Capricornus «Козеріг» | латинська |
| kózyrožk «тс.» | нижньолужицька |
| koziorożec | польська |
| козеро́г «козеріг (тварина)» | російська |
| козòрог | сербохорватська |
| kozorožec | словацька |
| kozoróg | словенська |
| Козеро́г (сузір’я) | українська |
| Казяро́г | українська |
| Козиро́г | українська |
| Козèрог | українська |
| kozoroh | чеська |
| коза́ | ? |
| ріг | ? |
| козоро́г | ? |
| kozorožec «козеріг (тварина)» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України