РЯВКАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ря́вкати «гавкати; голосно говорити, кричати»
звуконаслідувальне утворення, аналогічне до га́вкати, ня́вкати і под;
коренева частина близька до ревти́;
р. ря́вкать, вл. rawčeć «глухо ричати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ря́вкіт
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| rawčeć «глухо ричати» | верхньолужицька |
| ря́вкать | російська |
| га́вкати | українська |
| ня́вкати | українська |
| ревти́ | українська |
я́вкати «нявкати; скиглити, рюмсати; ґелґотати, крякати, кахкати»
звуконаслідувальне утворення;
пор. га́вкати, ня́вкати, ря́вкати і под;
бр. [я́ўкаць] «дзявкати від болю», п. [jawować] «(про собаку) гавкати, біжучи за зайцем», схв. jау̀кати «стогнати, зойкати, кричати; плакати, голосити», слн. jávkati «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
явкоті́ти
«пищати, вищати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| я́ўкаць «дзявкати від болю» | білоруська |
| jawować «(про собаку) гавкати, біжучи за зайцем» | польська |
| jау̀кати «стогнати, зойкати, кричати; плакати, голосити» | сербохорватська |
| jávkati «тс.» | словенська |
| га́вкати | українська |
| ня́вкати | українська |
| ря́вкати | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України