РЮМАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. rum-/rjum- звуконаслідувального походження, споріднене з ruti/rjuti «ревти»;

далі зіставляється з лат. rūmor «гамір», дісл. rymr «шум, ревіння», rymja «ревіти, бурчати», гр. ὠρῡˊομαι «реву»;

р. [рю́ма] «плакса», [ру́мсать] «плакати», рюмить(ся), [рю́мзать, ры́мзать] «тс.», [ры́мза] «плакса», бр. ру́мза «тс.», [ру́маць] «хникати», ру́мзаць «плакати, хникати», п. rum «галас, шум», rumać «грюкати, стукати», ч. rum (вигук, що означає низький звук, стукіт, торохтіння), слц. rumádzat’ «хникати», вл. rumpać «галасувати; падати з грюком», rumpotać «тс.», болг. ръми́ «дзюрчить», ръмоли́ «тс.», м. ромони «дзюрчить», ромоли «тс.», схв. ромѝњати «дзюрчати», ромо̀рити «тс.»;

утворення, що виникло в результаті розширення дієслова хлебта́ти експресивним формантом -ес-;

припускалося також (Ильинский ИОРЯС 16/4, 10), що слово з’явилося внаслідок контамінації форм *хlebezati і *хlebetati;

дo словотвору пор. укр. рю́мати «плакати» : рю́мсати «голосно плакати», ре́мсати «тс.»;

р. хло́мать «стукати, бити» : хломызда́ть «гриміти»;

щодо суміщення значень «бити» і «пити» пор. укр. хлиста́ти кого і хлиста́ти горі́лку;

р. [хлебеста́ть] «хлистати; базікати», [хлобы́ста́ть] «хлистати»;