РУЇННИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ

руї́на

запозичення з латинської мови;
лат. ruīnа «падіння; напад; загибель; розорення; (мн.) руїни» є похідним від дієслова ruo, ruere «валитися, руйнуватися», що зіставляється з сірл. ruathar «натиск, штурм», кімр. rhuthr «тс.», брет. rumm «натовп, загін»;
р. болг. схв. руи́на, бр. руі́на, п. ч. слц. вл. ruina, м. руина, слн. ruína;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ро́зруй «зруйнування»
розру́йний «руйнівний»
розруйно́ваннє «тс., руїни»
руївни́чий
руї́нити
руї́нний
руї́нник
руї́нницький
руйна́ція
руйна́ч
руйнівни́й
руйнівни́к
руйнови́ни «руїни»
руйно́вище
руйнува́льний
руйнува́ти
руйнуви́на «розорення, спустошення»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
руі́на білоруська
руи́на болгарська
rumm «натовп, загін» бретонська
ruina верхньолужицька
rhuthr «тс.» кімрська
ruīnа «падіння; напад; загибель; розорення; (мн.) руїни» латинська
ruere «валитися, руйнуватися» латинська
ruo латинська
руина македонська
ruina польська
руи́на російська
руи́на сербохорватська
ruathar «натиск, штурм» середньоірландська
ruina словацька
ruína словенська
ruina чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України