РУШНИЧНИК — ЕТИМОЛОГІЯ
рушни́ця «вогнепальна ручна зброя»
запозичено з чеської мови (можливо, через польське посередництво);
ч. ručnice «тс.», як і слц. (заст.) ručnica «пищаль, рушниця», є похідним від ruka «рука», оскільки означало зброю, яку воїн міг переносити в руках, на відміну від важкої гармати;
зіставлялося також із стсл. орѫжиѥ, р. ружьё (Mikl. EW 281);
р. [ручни́ца, рушни́ца], бр. [ручні́ца, рушні́ца], п. rusznica, (заст.) rucznica, [ruśnica, ruśnia] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ручни́ця
«тс.»
рушника́р
«виготовлювач рушниць»
рушника́рство
рушни́чний
рушни́чник
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ручні́ца | білоруська |
| рушні́ца | білоруська |
| rusznica (заст.) | польська |
| rucznica (заст.) | польська |
| ruśnica «тс.» | польська |
| ruśnia «тс.» | польська |
| ружьё | російська |
| ручни́ца | російська |
| рушни́ца | російська |
| ručnica «пищаль, рушниця» (заст.) | словацька |
| ruka | словацька |
| орѫжиѥ | старослов’янська |
| ručnice «тс.» | чеська |
| ruka «рука» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України