РУХЛИВОМУ — ЕТИМОЛОГІЯ
рух
псл. ruxъ «рух»;
споріднене з лит. ruošа̀ «підготовка», ruõšti «готувати, споряджати», raũsti «рити, копати», raũsis «печера», rūsỹs «льох», лтс. rа̄oss «рухливий, діловий», rusenis «рухливий сніг», raust «згрібати, мести», свн. rûsch «напад», двн. rôsc(i) «спритний; свіжий», нвн. [ruscheln] «квапливо працювати», дісл. rúst «руїни», ryskja «рвати», шв. rûsa «вириватися», лат. ruo «руйнувати(ся), обвалювати(ся)»;
іє. *reu̯-/rou̯-/rū- «рити, рвати, рушити»;
виводити ч. ruchati «руйнувати» з *gruchati (Machek ESJČ 523) немає достатніх підстав;
р. [рух] «загальна тривога, неспокій (натовпу)», ру́хнуть, ру́шить, бр. рух, др. рухо «рухоме майно», рушати «переміщувати», п. ч. слц. вл. ruch, нл. ruš «тривожний рух, метушня», болг. руша́ «руйнувати», м. руши, схв. ру̏шити, слн. rúšiti, стсл. роушити «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
бе́зрух
«нерухомість»
безру́хий
безру́шний
ві́друх
знати
«не чіпати чужого»
знерухо́мити
знерухомі́ти
зру́шення
зру́шити
зру́щик
«зрушувана деталь пастки»
изрух
«рух; вивих»
нару́шити
незру́шний
«тс.»
ненару́шний
«недоторканний»
непорухо́мий
«нерухомий»
непору́шний
нерухо́мий
неру́ш
«непорушний»
неруши́мий
обру́шити
по́рух
пору́ха
«грижа Нед; зміщення органа»
пору́хач
«палиця до печі»
по́руш
«потяг до крадіння»
порушени́ця
«тс.»
пору́шити
пору́шич
«тс.»
прору́ха
«помилка Пі; штовханина Нед»
ро́зрух
розру́ха
руха́вий
ру́ха́вка
«рух, заворушення, повстання»
ру́хало
«двигун»
рухани́на
ру́ханка
«спорт»
ру́хати
рухи́ня
«рух; велике господарство»
рухівня́
«спортивний зал»
рухли́вий
рухло́
«все майно»
рухля́вий
рухну́ти
рухови́к
«спортсмен»
рухови́тий
рухо́вність
«рухоме майно»
рухомий
рухо́мість
руша́лка
«важіль, підойма»
руша́нє
«ущерб місяця»
руша́ти
ру́ша́ти
«брати, чіпати»
(Ме)
ру́шатися
«ворушитися (зі сну)»
ру́шення
«рух; ополчення»
(заст.)
ру́шити
руші́й
руші́йний
ру́шний
«рухливий»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| рух | білоруська |
| руша́ «руйнувати» | болгарська |
| ruch | верхньолужицька |
| rôsc(i) «спритний; свіжий» | давньоверхньонімецька |
| rúst «руїни» | давньоісландська |
| ryskja «рвати» | давньоісландська |
| рухо «рухоме майно» | давньоруська |
| рушати «переміщувати» | давньоруська |
| *reu̯-/rou̯-/rū- «рити, рвати, рушити» | індоєвропейська |
| ruo «руйнувати(ся), обвалювати(ся)» | латинська |
| rаùoss «рухливий, діловий» | латиська |
| rusenis «рухливий сніг» | латиська |
| raust «згрібати, мести» | латиська |
| ruošа̀ «підготовка» | литовська |
| ruõšti «готувати, споряджати» | литовська |
| raũsti «рити, копати» | литовська |
| raũsis «печера» | литовська |
| rūsỹs «льох» | литовська |
| руши | македонська |
| ruš «тривожний рух, метушня» | нижньолужицька |
| ruscheln «квапливо працювати» | нововерхньонімецька |
| ruch | польська |
| ruxъ «рух» | праслов’янська |
| рух «загальна тривога, неспокій (натовпу)» | російська |
| ру́хнуть | російська |
| ру́шить | російська |
| рy̏шити | сербохорватська |
| rûsch «напад» | середньоверхньнімецька |
| ruch | словацька |
| rúšiti | словенська |
| роушити «тс.» | старослов’янська |
| ruchati «руйнувати» | чеська |
| *gruchati | чеська |
| ruch | чеська |
| rûsa «вириватися» | шведська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України