РУСЬКУ — ЕТИМОЛОГІЯ
рус «житель давньої Русі»
загальноприйнятої етимології не має;
здебільшого вважається запозиченим із скандинавських мов через фінське посередництво: пор. фін. Ruotsi «Швеція», ест. Rootsi «тс.», яке зводиться до дісл. rîþmenn або rîþkarlar «веслярі, мореплавці» (Фасмер ІІІ 522–523 з дальшою літературою; Brückner 469; Младенов 564; Skok III 174);
інші гіпотези будуються на положенні про місцеве, південне походження назви, у тому числі з індоарійських мов, зокрема від дінд. rakṣa- «світло, світлий» (Трубачев ВЯ 1981/2, 11; Булаховский и совр. языкозн. 122), з кельтських мов (як пов’язаної з назвою племені лат. Rut(h)ēni «рутени») та ін;
р. ру́сский, бр. ру́скі, др. русь «русь (населення)», п. ruski, ч. слц. вл. Rus «росіянин», болг. ру́син, м. Русин, схв. Ру̏с, слн. Rús «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
зру́шити
обрусі́ти
руса́к
«росіянин»
руси́зм
ру́си́ни
«українське населення Буковини, Галичини і Закарпатської України»
руси́ст
руси́стика
русифіка́тор
русифіка́торство
русифіка́ція
русифікува́ти
ру́сичі
«народонаселення давньої Русі; русини»
русі́ти
«ставати російським»
руснаки́
«русини»
русня́к
«русин»
русь
«населення давньої Русі»
ру́ський
«російський; (заст. зах.) український; [росіянин]»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ру́скі | білоруська |
| ру́син | болгарська |
| Rus «росіянин» | верхньолужицька |
| rakṣa- «світло, світлий» | давньоіндійська |
| rőþmenn «веслярі, мореплавці» | давньоісландська |
| rőþkarlar | давньоісландська |
| русь «русь (населення)» | давньоруська |
| Rootsi «тс.» | естонська |
| Rut(h)ēni «рутени» | латинська |
| Русин | македонська |
| ruski | польська |
| ру́сский | російська |
| Рy̏с | сербохорватська |
| Rus «росіянин» | словацька |
| Rús «тс.» | словенська |
| Ruotsi «Швеція» | фінська |
| Rus «росіянин» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України