РУС — ЕТИМОЛОГІЯ

рус «житель давньої Русі»

загальноприйнятої етимології не має;
здебільшого вважається запозиченим із скандинавських мов через фінське посередництво: пор. фін. Ruotsi «Швеція», ест. Rootsi «тс.», яке зводиться до дісл. rîþmenn або rîþkarlar «веслярі, мореплавці» (Фасмер ІІІ 522–523 з дальшою літературою; Brückner 469; Младенов 564; Skok III 174);
інші гіпотези будуються на положенні про місцеве, південне походження назви, у тому числі з індоарійських мов, зокрема від дінд. rakṣa- «світло, світлий» (Трубачев ВЯ 1981/2, 11; Булаховский и совр. языкозн. 122), з кельтських мов (як пов’язаної з назвою племені лат. Rut(h)ēni «рутени») та ін;
р. ру́сский, бр. ру́скі, др. русь «русь (населення)», п. ruski, ч. слц. вл. Rus «росіянин», болг. ру́син, м. Русин, схв. Ру̏с, слн. Rús «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

зру́шити
обрусі́ти
руса́к «росіянин»
руси́зм
ру́си́ни «українське населення Буковини, Галичини і Закарпатської України»
руси́ст
руси́стика
русифіка́тор
русифіка́торство
русифіка́ція
русифікува́ти
ру́сичі «народонаселення давньої Русі; русини»
русі́ти «ставати російським»
руснаки́ «русини»
русня́к «русин»
русь «населення давньої Русі»
ру́ський «російський; (заст. зах.) український; [росіянин]»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ру́скі білоруська
ру́син болгарська
Rus «росіянин» верхньолужицька
rakṣa- «світло, світлий» давньоіндійська
rőþmenn «веслярі, мореплавці» давньоісландська
rőþkarlar давньоісландська
русь «русь (населення)» давньоруська
Rootsi «тс.» естонська
Rut(h)ēni «рутени» латинська
Русин македонська
ruski польська
ру́сский російська
Рy̏с сербохорватська
Rus «росіянин» словацька
Rús «тс.» словенська
Ruotsi «Швеція» фінська
Rus «росіянин» чеська

ру́сий

псл. rusъ ‹ *rudsъ «червонуватий, рижуватий», похідне від rudъ «рудий»;
відповідає кореневій частині в лит. raũsvas «червонуватий», rа̄svas «темно-коричневий», rusė́ti «жевріти», ruslės «жаровня», лтс. rusls «коричневий», rûsa «іржа», лат. russus «червоний, рижий»;
виведення як запозичення від лат. russus «червоний» (Romansky JІRSpr 15, 127) необґрунтоване;
р. ру́сый, бр. ру́сы, др. русыи, п. rusy, ч. слц. rusý, болг. м. рус, схв. ру̏с, слн. rús, с.-цсл. роусъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ро́сий «русий»
русі́ти «ставати русявим»
руся́вець «блондин»
руся́вий
русяви́на «блондинка»
русяви́нка «тс.»
руся́ві́ти
руся́вка
руся́вчик
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ру́сы білоруська
рус болгарська
русыи давньоруська
rùsvas «темно-коричневий» латинська
rusėˊti «жевріти» латинська
ruslės «жаровня» латинська
russus «червоний, рижий» латинська
russus «червоний» латинська
rusls «коричневий» латиська
rûsa «іржа» латиська
raũsvas «червонуватий» литовська
рус македонська
rusy польська
rusъ «червонуватий, рижуватий» праслов’янська
rudъ «рудий» праслов’янська
*rudsъ праслов’янська
ру́сый російська
роусъ сербо-церковнослов’янська
Рy̏с сербохорватська
rusý словацька
rús словенська
rusý чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України