РУС — ЕТИМОЛОГІЯ
рус «житель давньої Русі»
загальноприйнятої етимології не має;
здебільшого вважається запозиченим із скандинавських мов через фінське посередництво: пор. фін. Ruotsi «Швеція», ест. Rootsi «тс.», яке зводиться до дісл. rîþmenn або rîþkarlar «веслярі, мореплавці» (Фасмер ІІІ 522–523 з дальшою літературою; Brückner 469; Младенов 564; Skok III 174);
інші гіпотези будуються на положенні про місцеве, південне походження назви, у тому числі з індоарійських мов, зокрема від дінд. rakṣa- «світло, світлий» (Трубачев ВЯ 1981/2, 11; Булаховский и совр. языкозн. 122), з кельтських мов (як пов’язаної з назвою племені лат. Rut(h)ēni «рутени») та ін;
р. ру́сский, бр. ру́скі, др. русь «русь (населення)», п. ruski, ч. слц. вл. Rus «росіянин», болг. ру́син, м. Русин, схв. Ру̏с, слн. Rús «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
зру́шити
обрусі́ти
руса́к
«росіянин»
руси́зм
ру́си́ни
«українське населення Буковини, Галичини і Закарпатської України»
руси́ст
руси́стика
русифіка́тор
русифіка́торство
русифіка́ція
русифікува́ти
ру́сичі
«народонаселення давньої Русі; русини»
русі́ти
«ставати російським»
руснаки́
«русини»
русня́к
«русин»
русь
«населення давньої Русі»
ру́ський
«російський; (заст. зах.) український; [росіянин]»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ру́скі | білоруська |
ру́син | болгарська |
Rus «росіянин» | верхньолужицька |
rakṣa- «світло, світлий» | давньоіндійська |
rőþmenn «веслярі, мореплавці» | давньоісландська |
rőþkarlar | давньоісландська |
русь «русь (населення)» | давньоруська |
Rootsi «тс.» | естонська |
Rut(h)ēni «рутени» | латинська |
Русин | македонська |
ruski | польська |
ру́сский | російська |
Рy̏с | сербохорватська |
Rus «росіянин» | словацька |
Rús «тс.» | словенська |
Ruotsi «Швеція» | фінська |
Rus «росіянин» | чеська |
ру́сий
псл. rusъ ‹ *rudsъ «червонуватий, рижуватий», похідне від rudъ «рудий»;
відповідає кореневій частині в лит. raũsvas «червонуватий», rа̄svas «темно-коричневий», rusė́ti «жевріти», ruslės «жаровня», лтс. rusls «коричневий», rûsa «іржа», лат. russus «червоний, рижий»;
виведення як запозичення від лат. russus «червоний» (Romansky JІRSpr 15, 127) необґрунтоване;
р. ру́сый, бр. ру́сы, др. русыи, п. rusy, ч. слц. rusý, болг. м. рус, схв. ру̏с, слн. rús, с.-цсл. роусъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ро́сий
«русий»
русі́ти
«ставати русявим»
руся́вець
«блондин»
руся́вий
русяви́на
«блондинка»
русяви́нка
«тс.»
руся́ві́ти
руся́вка
руся́вчик
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ру́сы | білоруська |
рус | болгарська |
русыи | давньоруська |
rùsvas «темно-коричневий» | латинська |
rusėˊti «жевріти» | латинська |
ruslės «жаровня» | латинська |
russus «червоний, рижий» | латинська |
russus «червоний» | латинська |
rusls «коричневий» | латиська |
rûsa «іржа» | латиська |
raũsvas «червонуватий» | литовська |
рус | македонська |
rusy | польська |
rusъ «червонуватий, рижуватий» | праслов’янська |
rudъ «рудий» | праслов’янська |
*rudsъ | праслов’янська |
ру́сый | російська |
роусъ | сербо-церковнослов’янська |
Рy̏с | сербохорватська |
rusý | словацька |
rús | словенська |
rusý | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України