РУРА — ЕТИМОЛОГІЯ

запозичення з німецької мови;

нвн. Röhre «трубка» (двн. rōr(r)a ‹ rōrea «стебло очерету, трубка») пов’язане з Rohr «труба; очерет», двн. rōr «очерет», спорідненим з гот. raus «тс.», можливо, також з лит. rušė́ti «бути в русі, бути зайнятим», псл. ruxъ, укр. рух;

бр. [ру́ра] «труба», ру́ля «дуло», п. rura «трубка; (заст.) дуло», ч. roúra, ст. rúra, слц. rúra, вл. roła, нл. rоra «тс.»;

результат скорочення слова [братру́ра] ([браґру́ра]) «тс.» (див.);

не зовсім ясне;

очевидно, пов’язане з ру́ра «труба» ([ру́лка] «трубка») (див.);

термін [рурчасті] виник, можливо, як часткова калька лат. Tubuliflorae, в якому основа tubula «трубочка» є зменш. від tuba «труба, трубка»;

пор. інші назви гриба Boletus Dill.: [дудчак, цівочник, трубчак] (Mak 57);

похідне утворення від ру́ра «трубка»;

п. rurkowe «тс.», слц. rúra «трубчасте стебло рослини»;

через посередництво російської мови запозичено з голландської;

гол. roer «руль» споріднене з двн. ruodar «весло», нвн. Ruder, дангл. rōðеr, англ. rudder «тс.»;

помилково виводилось (Горяев 304; Schrader Reallexikon II 483) від п. rudło «руль», rudel «тс.», що походять від нвн. Ruder «весло»;

немає також підстав пов’язувати з нвн. Steuer-Rolle (Желтов ФЗ 1876/1, 19);

р. руль, ст. рур, бр. руль, болг. рул «кермо»;