РУНОЮ — ЕТИМОЛОГІЯ | Горох — українські словники

Слово	Мова
ру́ны	білоруська
ру́ни	болгарська
rūna «таємниця; письмо, руни»	готська
rūn «тс.»	давньоанглійська
rūna «таємниця; письмо, руни»	давньоверхньонімецька
rūnēn «шепотіти»	давньоверхньонімецька
rūn «тс.»	давньоісландська
ру́ни	македонська
Rúne «рунічна літера, рунічний напис»	німецька
runy	польська
ру́ны	російська
ру́не	сербохорватська
runy	словацька
rúne «тс.»	словенська
runy	чеська

ру́ни «народні карельські та фінські епічні пісні» (одн. ру́на)

запозичення з фінської мови;

фін. runo «пісня, вірш» через посередництво давніх скандинавських мов зводиться до гот. rūna «таємниця; письмо, руни»;

р. бр. ру́ны, п. runy «тс.», ч. runa «строфа пісні; пісня»;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
ру́ны	білоруська
rūna «таємниця; письмо, руни»	готська
runy «тс.»	польська
ру́ны	російська
runo «пісня, вірш»	фінська
runa «строфа пісні; пісня»	чеська

ру́но «густа і довга вовна овець; [шкура разом з вовною Нед]»

припускається також первісне *rumno, похідне від того ж кореня, споріднене з дінд. rîman- (lîman-) «вовна, волос», ірл. rîn (‹ *rоumn) «кінський волос»;

псл. runo «овеча вовна», утворене від кореня *ru-, споріднене з rvati «рвати»;

р. руно́ «вовна вівці, що зберігається при стрижці у вигляді суцільного шару», бр. руно́ «вовна вівці», др. руно «обстрижена овеча вовна», п. ч. runo «тс.», ч. rouno «овеча вовна», слц. rúno «вовна з шкурою», вл. runjany «вовняний», болг. ру́но «вовна вівці», м. руно «шкура з вовною», схв. ру́но «вовна», слн. rúno «тс.»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

руна́ «шкура разом з вовною; вовна»

руни́стий «вовнистий»

ру́нка «вовна, настрижена з однієї вівці»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
руно́ «вовна вівці»	білоруська
ру́но «вовна вівці»	болгарська
runjany «вовняний»	верхньолужицька
róman- «вовна, волос» (lîman-)	давньоіндійська
lóman-	давньоіндійська
руно «обстрижена овеча вовна»	давньоруська
rón «кінський волос» (‹ *rоumn)	ірландська
руно «шкура з вовною»	македонська
runo «тс.»	польська
*rumno	праслов’янська
runo «овеча вовна»	праслов’янська
*ru-	праслов’янська
rvati «рвати»	праслов’янська
руно́ «вовна вівці, що зберігається при стрижці у вигляді суцільного шару»	російська
ру́но «вовна»	сербохорватська
rúno «вовна з шкурою»	словацька
rúno «тс.»	словенська
runo «тс.»	чеська
rouno «овеча вовна»	чеська

ру́но

псл. runo, результат перенесення на молоду густу рослинність назви runo «густа вовна овець»;

пов’язання р. [рунь] з [руни́ть] «швидко робити» (Фасмер ІІІ 518) або з лит. ruduõ «осінь» (Мартынаў Белар. лексікал. і этым. 101) помилкове;

р. [руно́] (арх.) «ростова трава на покосі; кущ, вирваний з коренем», [рунь] «сходи озимини», бр. рунь «тс.», [руно́] «густі сходи», п. runo «дрібна рослинність у лісі», ruń «молоді зелені сходи трав, збіжжя», схв. ру́но: нива под руном «незжате поле»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

рун «хвоя смереки; гілки смереки разом з хвоєю»

ру́ни «молоді сходи»

руни́стий «який росте густо, кущиться» (про злаки і трави)

руни́тися «зеленіти; густо рости, кущитися»

ру́нний «пишний, буйний» (про рослини)

ру́нок

ру́нчє «тс.»

рунь «тс.; [зелена шкурка плоду Нед]»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
рунь «тс.»	білоруська
руно́ «густі сходи»	білоруська
ruduõ «осінь»	литовська
runo «дрібна рослинність у лісі»«молоді зелені сходи трав, збіжжя»	польська
ruń «дрібна рослинність у лісі»«молоді зелені сходи трав, збіжжя»	польська
runo	праслов’янська
рунь «швидко робити»	російська
руни́ть	російська
руно́ «ростова трава на покосі; кущ, вирваний з коренем» (арх.)	російська
рунь «сходи озимини»	російська
ру́но «незжате поле»	сербохорватська

вру́но «сходи хлібів»

можливо, виникло на ґрунті прийменникового виразу вь руно;

результат не зовсім ясної видозміни спільнослов’янської основи слова ру́но, ру́на;

бр. [уру́нь];

Фонетичні та словотвірні варіанти

вору́на

вору́ніца

вруна́стий

вруни́стий

вруни́ти

вруни́тися

вруні́ти

врунь

овру́но

овру́нь

угруно

уру́на «тс.»

уруна́стий

уруни́стий

уру́нити

уру́нитися

уруні́ти

уру́но

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
уру́нь	білоруська
вь руно	?
ру́но	?
ру́на	?

не́рунє «лахміття, дрантя; брудна білизна»

пов’язане з ру́но «вовна», ру́на «зелені сходи» і, далі, з рва́ти;

початковий елемент не-, можливо, є підсилювальною часткою (пор. нестеме́нний «достеменний», [несиле́нна си́ла] «сила-силенна» Ж);

р. [руно́] «знятий з плечей благенький одяг, лахміття», [ру́нка] «обноски, лахміття», [рунь] «руб’я, благенький одяг, лахміття»;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
руно́ «знятий з плечей благенький одяг, лахміття»	російська
ру́нка «обноски, лахміття»	російська
рунь «руб’я, благенький одяг, лахміття»	російська
ру́но «вовна»	українська
ру́на «зелені сходи»	українська
рва́ти	українська
не-	українська

руна́тка «грузд, Agaricus (Lactarius) vellereus Fr.» (бот.)

утворене від ру́но «густа довга вовна» як книжна часткова калька нім. Wollschwamm «Agaricus vellereus», букв. «вовнистий гриб», де Woll- є основою іменника Wîllе «вовна»;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
Wollschwamm «Agaricus vellereus»	німецька
Wóllе «вовна»	німецька
Woll-	німецька
ру́но «густа довга вовна»	українська

рунду́к «ґанок; легка споруда для роздрібної торгівлі та ін.; великий ящик з кришкою; [дощані ясла для коней Дз; галерея Пі; фундамент Чаб]»

твердження про зв’язок з нім. Rundung «(за)округлення» (Преобр. ІІ 223–224; Горяев 304; Потебня РФВ 1, 263–264; Matzenauer 299) або з ряд (Горяев Доп. І 40) є помилковими;

кар. орундукъ «ложе; місце, сидіння; підвищення», ног. орындык «ліжко», тат. урундык «стілець, сидіння» є похідними від орун (орын, урун) «місце, сидіння», спорідненого з монг. орун «ліжко, місце»;

запозичення з тюркських мов;

р. рунду́к «великий сундук; підвищення, поміст із східцями; [ларьок для торгівлі; ґанок; криті сінці]», ст. рундук «підвищення» (XVII ст.), орондукъ «подушка», бр. [рунду́к] «ларьок, скриня», п. runduk «невелика будка для торгівлі» (з укр.);

Фонетичні та словотвірні варіанти

рудну́к «ґанок, галерея; скриня; ларьок»

рундуко́вий

рунду́чний

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
рунду́к «ларьок, скриня»	білоруська
орундукъ «ложе; місце, сидіння; підвищення»	караїмська
орун «місце, сидіння» (орын, урун)	караїмська
орун «ліжко, місце»	монгольська
Rundung «(за)округлення»	німецька
орындык «ліжко»	ногайська
орын	ногайська
runduk «невелика будка для торгівлі» (з укр.)	польська
рунду́к «великий сундук; підвищення, поміст із східцями; [ларьок для торгівлі; ґанок; криті сінці]»	російська
рундук «підвищення» (XVII ст.)	російська
орондукъ «подушка»	російська
урундык «стілець, сидіння»	татарська
рун	татарська

руне́ць «біла хустина або шматок полотна»

пор. р. [ру́нка] «вовняна ганчірка», [ру́нная оде́жда] «одяг, зроблений з овчини; підбита вовною»;

очевидно, пов’язане з ру́но «вовна»;

не зовсім ясне;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
ру́нка «вовняна ганчірка»	російська
ру́нная «одяг, зроблений з овчини; підбита вовною»	російська
ру́но «вовна»	українська

руня́нка «зозулин льон, Polytrichum» (бот.)

похідне утворення від ру́но «густа довга вовна»;

пор. іншу назву цієї рослини [пустоволос], а також її німецьке найменування Haarmоos, букв. «волосяний мох»;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
ру́но «густа довга вовна»	українська

Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України