РУНЕ — ЕТИМОЛОГІЯ

ру́ни «букви давньогерманських алфавітів» (одн. ру́на)

запозичення з німецької мови;
н. Rúne «рунічна літера, рунічний напис» споріднене з двн. гот. rūna «таємниця; письмо, руни», дангл. дісл. rūn «тс.», двн. rūnēn «шепотіти»;
р. бр. ру́ны, п. ч. слц. runy, болг. м. ру́ни, схв. ру́не, слн. rúne «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

руні́чний
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ру́ны білоруська
ру́ни болгарська
rūna «таємниця; письмо, руни» готська
rūn «тс.» давньоанглійська
rūna «таємниця; письмо, руни» давньоверхньонімецька
rūnēn «шепотіти» давньоверхньонімецька
rūn «тс.» давньоісландська
ру́ни македонська
Rúne «рунічна літера, рунічний напис» німецька
runy польська
ру́ны російська
ру́не сербохорватська
runy словацька
rúne «тс.» словенська
runy чеська

ру́нути «рушити; повалитися, упасти»

можливо, сюди ж належить р. [руни́ть] «швидко робити, їсти», [руняко́м] «швидко» (Фасмер ІІІ 518);
пов’язане з ру́хнути, рух;
п. runąć «повалитися, упасти; завалитися», схв. ру̏нути «сильно ударити; накинутись, напасти», слн. [rúniti] «рухати, штовхати, бити»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
runąć «повалитися, упасти; завалитися» польська
руни́ть «швидко робити, їсти» російська
руняко́м «швидко» російська
рy̏ти «сильно ударити; накинутись, напасти» сербохорватська
rúniti «рухати, штовхати, бити» словенська
ру́хнути українська
рух українська

не́рунє «лахміття, дрантя; брудна білизна»

пов’язане з ру́но «вовна», ру́на «зелені сходи» і, далі, з рва́ти;
початковий елемент не-, можливо, є підсилювальною часткою (пор. нестеме́нний «достеменний», [несиле́нна си́ла] «сила-силенна» Ж);
р. [руно́] «знятий з плечей благенький одяг, лахміття», [ру́нка] «обноски, лахміття», [рунь] «руб’я, благенький одяг, лахміття»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
руно́ «знятий з плечей благенький одяг, лахміття» російська
ру́нка «обноски, лахміття» російська
рунь «руб’я, благенький одяг, лахміття» російська
ру́но «вовна» українська
ру́на «зелені сходи» українська
рва́ти українська
не- українська

ру́но

псл. runo, результат перенесення на молоду густу рослинність назви runo «густа вовна овець»;
пов’язання р. [рунь] з [руни́ть] «швидко робити» (Фасмер ІІІ 518) або з лит. ruduõ «осінь» (Мартынаў Белар. лексікал. і этым. 101) помилкове;
р. [руно́] (арх.) «ростова трава на покосі; кущ, вирваний з коренем», [рунь] «сходи озимини», бр. рунь «тс.», [руно́] «густі сходи», п. runo «дрібна рослинність у лісі», ruń «молоді зелені сходи трав, збіжжя», схв. ру́но: нива под руном «незжате поле»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

рун «хвоя смереки; гілки смереки разом з хвоєю»
ру́ни «молоді сходи»
руни́стий «який росте густо, кущиться» (про злаки і трави)
руни́тися «зеленіти; густо рости, кущитися»
ру́нний «пишний, буйний» (про рослини)
ру́нок
ру́нчє «тс.»
рунь «тс.; [зелена шкурка плоду Нед]»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
рунь «тс.» білоруська
руно́ «густі сходи» білоруська
ruduõ «осінь» литовська
runo «дрібна рослинність у лісі»«молоді зелені сходи трав, збіжжя» польська
ruń «дрібна рослинність у лісі»«молоді зелені сходи трав, збіжжя» польська
runo праслов’янська
рунь «швидко робити» російська
руни́ть російська
руно́ «ростова трава на покосі; кущ, вирваний з коренем» (арх.) російська
рунь «сходи озимини» російська
ру́но «незжате поле» сербохорватська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України