РУМУН — ЕТИМОЛОГІЯ
руму́н «представник румунського народу»
запозичення з румунської мови (фонетика слова відбиває вплив західнослов’янських мов);
рум. rumîn (rumín) «румун» походить від лат. rōmānus «римський», утвореного від назви міста Rōma «Рим»;
Румунія входила до складу земель, завойованих давньоримськими легіонерами;
р. бр. румы́н, п. ч. слц. вл. Rumun, болг. румъ́нин, румъ́нец, м. Романец, схв. Ру̀мун, слн. Romun, стсл. роуминъ «римлянин»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
румі́на
«тс.»
(Ме)
румуніза́ція
румунізува́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| румы́н | білоруська |
| румъ́нин | болгарська |
| румъ́нец | болгарська |
| Rumun | верхньолужицька |
| rōmānus «римський» | латинська |
| Rōma «Рим» | латинська |
| Романец | македонська |
| Rumun | польська |
| румы́н | російська |
| rumîn «румун» (rumín) | румунська |
| rumín | румунська |
| Ру̀мун | сербохорватська |
| Rumun | словацька |
| Romun | словенська |
| роуминъ «римлянин» | старослов’янська |
| Rumun | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України