РУКОЯТЬ — ЕТИМОЛОГІЯ

р. рукоя́ть «ручка», рукоя́тка, бр. рукая́ць «тс.», рукая́тка «тс.; [веретено з пряжею]», др. руковять «оберемок, сніп», рукоять «тс.; ручка», п. rękojeść (‹*rękojęć) «ручка», ч. rukojet’ «тс.», (заст.) rukovět’ «підручник, посібник», слц. rukovät’ «ручка; посібник», вл. [rukwać] «ручка, держак», м. [ракоjатка] «жмут, жменя», схв. ру̏ковēт, [ру̏ковēд] «тс.», слн. rokovát «жмут, рукоятка, жменя», rokovet «ручка», стсл. р@êî"ть «жменя, сніп; ручка», р@ков́ть «тс.»;

псл. *rǫko(j)ętь «жменя (колосся та ін.); ручка»;

rǫko(v)ętь «тс.», утворене з основ іменника rǫka і дієслова jęti (vęti) «брати»;

паралелізм псл. jętь/vętь з протетичним j/v, як у pajǫkъ/ pavǫkъ «павук»;

реконструкція першої частини як форми місцевого відмінка *rǫkou̯- (van Wijk AfSlPh 36, 354; Фасмер ІІІ 515–516) необґрунтована;