РУДНЕ — ЕТИМОЛОГІЯ
руда́ «гірська порода, що містить метали; [іржаве багно; болотистий луг Нед, болотистий берег Па]»
псл. ruda «руда; іржаве болото», пов’язане з rudъ «червоний, рудий»;
безпосереднє зіставлення (Machek ESJČ 522–523; Holub–Lyer 425; Kluge–Mitzka 174) з нвн. Erz «руда», гот. aiz, двн. ēr «тс.», лат. rūdus «шматок каменя, руди», raudus, rōdus «тс.», першоджерелом для яких вважається слово з мови давнього народу, що володів обробкою металів (припускається шумерське urud «мідь»), непереконливе;
р. бр. руда́, др. руда «гірська порода; рудник», п. ч. слц. вл. нл. ruda, болг. ру́да́, м. руда, схв. ру́да, слн. rúda;
Фонетичні та словотвірні варіанти
руда́ви
«рудна порода»
руда́вина
«болото; мочар»
руда́віца
«випас»
руди́ни
«мідна слюда»
ру́дка
«іржаве багно, болото; заплава річки Ч; баюра Нед»
ру́дни́й
рудни́к
ру́дник
«рудокоп»
ру́дня́
«рудник; [металургійний завод Нед]»
рудома́н
«заросле болото; заболочена низина»
рудя́вина
«іржаве болото»
рудяни́й
«рудний Нед; іржавий (про воду)»
рудя́нка
«болотна руда»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| руда́ | білоруська |
| ру́да́ | болгарська |
| ruda | верхньолужицька |
| aiz | готська |
| ēr «тс.» | давньоверхньонімецька |
| руда «гірська порода; рудник» | давньоруська |
| rūdus «шматок каменя, руди» | латинська |
| raudus | латинська |
| rōdus «тс.» | латинська |
| руда | македонська |
| ruda | нижньолужицька |
| Erz «руда» | нововерхньонімецька |
| ruda | польська |
| ruda «руда; іржаве болото» | праслов’янська |
| rudъ «червоний, рудий» | праслов’янська |
| руда́ | російська |
| ру́да | сербохорватська |
| ruda | словацька |
| rúda | словенська |
| ruda | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України