РУДИМЕНТ — ЕТИМОЛОГІЯ
рудиме́нт «орган, який утратив своє первинне значення в процесі історичного розвитку організму; залишок; пережиток»
запозичення із західноєвропейських мов;
н. Rudimént, англ. фр. rudiment утворено на основі лат. rudimentum «початок, першооснова», пов’язаного з rudis «необроблений, грубий» (‹*rudins) неясного походження;
р. болг. м. рудиме́нт, бр. рудыме́нт, п. rudyment, ч. слц. вл. rudiment, схв. рудѝмен(а)т, слн. rudimènt;
Фонетичні та словотвірні варіанти
рудимента́рний
рудимента́ція
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| rudiment | англійська |
| рудыме́нт | білоруська |
| рудиме́нт | болгарська |
| rudiment | верхньолужицька |
| rudimentum «початок, першооснова» | латинська |
| rudis «необроблений, грубий» (‹*rudins) | латинська |
| рудиме́нт | македонська |
| Rudimént | німецька |
| rudyment | польська |
| рудиме́нт | російська |
| рудѝмен(а)т (а)т | сербохорватська |
| rudiment | словацька |
| rudimènt | словенська |
| rudiment | французька |
| rudiment | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України