РУБЛЮ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ру́бе́ль «карбованець»
пов’язане з руба́ти, оскільки др. рубль означало відрубок срібної гривні, яка рубалася на чотири частини;
помилкова думка (Mikl. EW 281; TEl 147; Lokotsch 138; Грот Фил. раз. ІІ 368) про запозичення у давньоруську мову з перської або з тюркських мов (пор. болг. руп «дрібна монета» з турецької мови; перс. rupie «золота монета», тур. rubija «грошова одиниця», ар. rub’ijje «золота монета» зводяться до дінд. rū́pya- «гарно оформлений, карбований», звідки також назва індійської грошової одиниці ру́пія, гінді rūpīya – Mayrhofer III 70);
р. рубль, бр. [ру́бель], др. рубль «відрубок; грошова одиниця», п. rubel, заст. rubl, ч. rubl, слц. rubel’, вл. rubl, болг. ру́бла, м. рубља, схв. ру̏бља, ру̏баљ (ру̑баљ), слн. rúbelj;
Фонетичні та словотвірні варіанти
руб
«тс.»
рубель
(1408)
рубле́вий
рублеви́к
«річ вартістю в 1 рубль»
рублей
(1322)
рубль
(з рос.)
рубль
(1456)
рубльо́вик
«рублева монета»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| rub'ijje | арабська |
| ру́бель | білоруська |
| руп | болгарська |
| ру́бла | болгарська |
| rubl | верхньолужицька |
| rūpīya | гінді |
| rū́pya- | давньоіндійська |
| рубль | давньоруська |
| рубль «відрубок; грошова одиниця» | давньоруська |
| рубља | македонська |
| rupie | перська |
| rubel | польська |
| rubl | польська |
| рубль | російська |
| ру̏бља | сербохорватська |
| ру̏баљ (ру̑баљ) | сербохорватська |
| ру̑баљ | сербохорватська |
| ру̑баљ | сербохорватська |
| ру̑баљ | сербохорватська |
| rubel' | словацька |
| rúbelj | словенська |
| rubija | турецька |
| руба́ти | українська |
| ру́пія | українська |
| rubl | чеська |
рублі «айстри китайські, Callistephus chinensis Wees.» (бот.)
можливо, пов’язані з руб, руба́ти;
назви неясні;
Фонетичні та словотвірні варіанти
рублевиця
«пельтигера собача, Peltigera canina»
рубльови́ця
«пельтигера горизонтальна, P. horizontalis»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| руб | українська |
| руба́ти | українська |
ри́ба
більш переконливий варіант цього припущення (Семереньи ВЯ 1967/4, 12–13) виводить псл. ryba з *jryba, яке могло з’явитися внаслідок метатези з *jӯrbā, спорідненим з лит. júrės «море», лтс. jūra, прус. iūrin «тс.», вірм. ǰur «вода» (іє. *ūr- «вода»);
проте немає переконливих доказів, що свідчили б про можливість метатези ūrt (пізнє псл. *ŭūrt) > rūt;
була висунута також думка (Jakobson 443; Макаев ЛС V 8–9) про походження псл. ryba (< *rūba) з *ūr-bā, утвореного із суфіксом -bā, від *ūr- «вода»;
реконструкція основи типу *rumbā (з суфіксом -bā < *bhā) із значенням чогось пістрявого, рябого, лускового (пор. лит. rum̃bas «рубець, шрам», лтс. robs «вибоїна, щербина», р. руби́ть, укр. ряби́й) (Топоров ЭИРЯ І 5–11; Ильинский РФВ 1916/4, 246–247) не зовсім переконлива;
очевидно, споріднене з двн. ruppa, rupa «гусениця; минь», свн. ruppе, rupе «минь»;
остаточно не з’ясоване;
псл. ryba;
припущення про зв’язок з лат. rubēta «деревна жаба» (Горяев 305) помилкове, див. Walde–Hofm. ІІ 445;
р. бр. ры́ба, др. рыба, п. ч. слц. вл. нл. ryba, полаб. råibĕ, болг. м. ри́ба, схв. ри̏ба, слн. ríba;
Фонетичні та словотвірні варіанти
безри́б'я
зари́бити
зари́бнити
зари́бок
«риба, пущена у водойму для розплоду»
на́рибець
«мальок»
на́рибок
«тс.»
обезри́бити
обезри́біти
по-ри́б'ячому
риб'я́
«молода рибка»
риб'яни́й
«риб’ячий»
ри́б'ячий
риб'я́чка
«торговка рибою Нед»
рибавчик
«річковий крячок, Sterna hirundo L.»
(орн.)
риба́к
«рибалка; [(орн.) чайка звичайна, Vanellus vanellus L. Л; річковий крячок ВеЛ]»
риба́ка
«рибалка»
риба́л(ь)чий
«рибальський»
риба́лити
риба́лка
«людина, що ловить рибу; [(орн.) чорний крячок, Chlidonias Rafinesque Шарл; клуша, Larus fuscus L.; річковий крячок тж]»
рибалкува́ти
«рибалити»
риба́лочка
«(зменш. від риба́лка), (орн.) водомороз, Alcedo atthis L.; [(орн.) крячок малий, Sterna albifrons Pall.; мартин, Larus marinus L. Куз]»
риба́лочкові
«рід птахів ряду ракшоподібних, Alcedinidae»
риба́лчик
«рибалка»
риба́лчин
риба́лчити
риба́лчиха
риба́льня
«місце рибної ловлі; рибний промисел»
риба́льство
риба́льчити
рибар
риба́р
«рибалка; [(орн.) річковий крячок ВеНЗн]»
рибарик
риба́рити
«тс.»
рибарі́вка
«річковий крячок»
(орн.)
рибарік
рибарка
рибарка
риба́рня
«місце рибної ловлі, рибальська хатина»
риба́рство
«рибальство»
риба́рчик
«рибалка»
риба́с
«продавець риби»
риба́ха
(збільш.)
риба́цтво
«рибальство»
риба́ч
«рибалка»
рибачи
«як риба»
(присл.)
риба́чити
риба́чи́ха
риба́чка
рибачо́к
«звичайний мартин, Larus ridibundus L. Шарл; річковий крячок Шарл»
(орн.)
рибель
рибелю́х
рибеляк
рибеля́та
«рибки»
рибеня́тко
рибець
рибе́ць
«сирть, Vimba vimba L.»
(іхт.)
риби́на
ри́бисько
ри́бка
ри́блячка
«ставок для риби, сажалка»
рибни́й
«багатий на рибу»
ри́бний
рибник
ри́бник
«працівник рибного підприємства, промислу; водойма або судно для утримування риби; [сарай, де солять рибу; торговець рибою Нед]»
ри́бництво
ри́бниця
«риболовецьке судно; жін. до ри́бник»
рибовчак
рибо́вчик
«рибалка»
риболяк
«тс.»
рибча́к
рибчик
«тс.»
ри́бчик
«рибець, сирть»
(іхт.)
рибчи́на
рибя́к
рибяр
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ры́ба | білоруська |
| ри́ба | болгарська |
| ryba | верхньолужицька |
| ǰur «вода» (іє. *ūr- «вода») | вірменська |
| ruppa | давньоверхньонімецька |
| rupa «гусениця; минь» | давньоверхньонімецька |
| рыба | давньоруська |
| *ūr- | індоєвропейська |
| rubēta «деревна жаба» | латинська |
| jūra | латиська |
| robs | латиська |
| robs | латиська |
| robs | латиська |
| robs | латиська |
| júrės «море» | литовська |
| rum̃bas | литовська |
| rum̃bas | литовська |
| rum̃bas | литовська |
| rum̃bas | литовська |
| ри́ба | македонська |
| ryba | нижньолужицька |
| råibĕ | полабська |
| ryba | польська |
| ryba | праслов’янська |
| *jӯrbā | праслов’янська |
| *jӯrbā | праслов’янська |
| ūrt | праслов’янська |
| *ŭūrt | праслов’янська |
| rūt | праслов’янська |
| ūrt | праслов’янська |
| *ŭūrt | праслов’янська |
| rūt | праслов’янська |
| ryba (< *rūba) | праслов’янська |
| -bā | праслов’янська |
| *ūr- «вода» | праслов’янська |
| *rūba | праслов’янська |
| *ūr-bā | праслов’янська |
| *rūba | праслов’янська |
| *ūr-bā | праслов’янська |
| *rūba | праслов’янська |
| *ūr-bā | праслов’янська |
| *rumbā (з суфіксом -bā < *bhā) | праслов’янська |
| -bā | праслов’янська |
| *bhā | праслов’янська |
| -bā | праслов’янська |
| *bhā | праслов’янська |
| -bā | праслов’янська |
| *bhā | праслов’янська |
| -bā | праслов’янська |
| *bhā | праслов’янська |
| ryba | праслов’янська |
| iūrin «тс.» | прусська |
| руби́ть | російська |
| ряби́й | російська |
| руби́ть | російська |
| ряби́й | російська |
| руби́ть | російська |
| ряби́й | російська |
| руби́ть | російська |
| ряби́й | російська |
| ры́ба | російська |
| ри̏ба | сербохорватська |
| ruppе | середньоверхньнімецька |
| rupе «минь» | середньоверхньнімецька |
| ryba | словацька |
| ríba | словенська |
| ryba | чеська |
руб «вузький край, окрайка; шов на тканині, рубець»
іє. *rembh-/rombh- «рубати»;
спорідненість із свн. rumpf «тулуб», гол. romp «тс.» сумнівна;
далі зіставляється також з двн. rant(t) «край щита», ramft «рамка, край», свн. ranft «тс.», дісл. rǫnd «край, ребро»;
споріднене з лтс. rа̄obs «зарубка», rа̄obît «робити зарубки», ram̃stît «рубати тупою сокирою», лит. rum̃bas «рубець, шрам; зарубка на дереві; широка смуга, окрайка», rumbė́ti «рубцюватися», rumbúoti «підрубувати», rémbėti «вкриватися шрамами»;
псл. rǫbъ «руб, край предмета (=відрубане); одяг (=підрублене, підшите)»;
р. рубе́ц, руби́ть, бр. руб «ребро, край», рубі́ць «рубати», др. рубъ «шматок тканини», п. rąb «край, рубець», ч. roub «щось відрубане; прищепа», rub «виворіт», слц. вл. rub «тс.», нл. rub «полотняний одяг; полотняна хустина», rubaś «рубати», полаб. rǫ̇b «рубець», болг. ръб «край, грань; обшитий край одягу; кромка матерії», м. раб «рубець, кайма; край, грань, ребро», раби «підрублює, підшиває край тканини», схв. pу̑б «край, кайма, рубець (на одязі)», слн. rîb «край, борт, кайма»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́руб
ви́рубаний
ви́рубка
вирубни́й
відру́б
відру́баний
відру́бни́й
відрубни́к
відру́бок
вруб
вру́бівка
вру́бовий
за́руб
«зарубка, засік»
за́руба
«рублена перегородка в амбарі»
зару́бина
зарубі́жний
за́ру́бка
зару́бник
за́рубок
зарубцьо́ваний
зарубча́стий
«карбований»
звирубляти
«вирубувати»
зруб
зру́бань
«рубання лісу»
зру́бина
«один ряд у зрубі криниці»
зруби́ти
«побудувати з брусів»
навідру́б
на́дру́б
надру́бина
на́руб
на́рубень
нару́би
«навиворіт»
нару́бка
недору́баний
недо́ру́бок
обру́б
обру́бина
«оборіг»
обру́бка
обру́бки
обру́бкуватий
обру́блений
обрубни́й
обру́бник
обру́бок
обру́бувач
о́друб
«зразу»
па́руб
«ділянка для випасу в лісі»
пере́руб
«засік»
пере́ру́б
пі́друб
«основа дерев’яної хати»
підру́бка
подру́ба
«підвалина»
по́руб
порубани́на
«рана»
порубі́жний
пору́бка
пору́бник
пору́бня
«мотика»
порубцьо́ваний
пору́бщик
приру́б
прируби́ти
«зажити, зарости»
(ся)] (про рану)
прирубі́жний
про́луб
«тс.»
про́руб
про́ру́бка
прору́бня
«ополонка»
ро́зру́б
розру́бка
ру́б'я
«краї, рубці»
(зб.)
ру́ба
«вертикально, ребром»
руба́й
«дроворуб»
руба́йло
«ескадрон; той, що б’ється, рубає»
руба́к
«дроворуб; інструмент у колісників Г; дровітня ДзАтл ІІ»
руба́ка
«той, що б’ється, рубає; [ескадрон] Нед»
ру́баковщина
«місце в лісі після вирубки дерев»
руба́ль
«дроворуб; забіяка»
руба́льник
«тс.»
ру́бане́ць
«поліно, цурпалок, [меч Нед; праник]»
ру́баний
рубани́на
рубани́сько
«місце в лісі, де вирубані дерева»
ру́ба́нка
«колода; [рубання дров; сорт махорки]»
руба́нок
«поліно»
рубанці́
«дрова»
ру́бань
«купа дров; поле серед лісу»
руба́ти
руба́ч
«дроворуб; [забіяка Нед]»
руба́чка
рубе́ль
«жердина, якою притискають сіно чи снопи на возі; дошка із зарубками для качання білизни»
рубе́ць
«шов у шитві; шрам; край; [рант Нед]»
руби́ло
(знаряддя праці первісної людини)
руби́ти
«підрублювати, підшивати»
рубі́ж
«кордон; край; [зарубка; тупий бік ножа]»
рубі́ль
«рубель для притискування сіна чи снопів»
ру́блений
рубли́ти
«притискувати рублем»
рублі́нник
«дроворуб, якому доручено відмічати зарубками роботу»
рубни́й
ру́бо́к
«шрам Нед; рубель до полотна Пр. ХІ діал. н.»
ру́бом
«тс.»
рубону́ти
рубце́вий
рубцьо́ваний
рубцюва́тий
рубцюва́тися
рубча́стий
рубча́стість
ру́бчик
«шов, рубець»
струб
«зруб»
уру́бний
уру́бок
«поліно»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| руб «ребро, край» | білоруська |
| рубі́ць «рубати» | білоруська |
| ръб «край, грань; обшитий край одягу; кромка матерії» | болгарська |
| rub «тс.» | верхньолужицька |
| romp «тс.» | голландська |
| rant(t) «край щита» | давньоверхньонімецька |
| ramft «рамка, край» | давньоверхньонімецька |
| rǫnd «край, ребро» | давньоісландська |
| рубъ «шматок тканини» | давньоруська |
| *rembh-/rombh- «рубати» | індоєвропейська |
| rùobs «зарубка» | латиська |
| rùobît «робити зарубки» | латиська |
| ram̃stît «рубати тупою сокирою» | латиська |
| rum̃bas «рубець, шрам; зарубка на дереві; широка смуга, окрайка» | литовська |
| rumbėˊti «рубцюватися» | литовська |
| rumbúoti «підрубувати» | литовська |
| rémbėti «вкриватися шрамами» | литовська |
| раб «рубець, кайма; край, грань, ребро» | македонська |
| раби «підрублює, підшиває край тканини» | македонська |
| rub «полотняний одяг; полотняна хустина»«рубати» | нижньолужицька |
| rubaś «полотняний одяг; полотняна хустина»«рубати» | нижньолужицька |
| rǫ̇b «рубець» | полабська |
| rąb «край, рубець» | польська |
| rǫbъ «руб, край предмета (=відрубане); одяг (=підрублене, підшите)» | праслов’янська |
| рубе́ц | російська |
| руби́ть | російська |
| pу̑б «край, кайма, рубець (на одязі)» | сербохорватська |
| rumpf «тулуб» | середньоверхньнімецька |
| ranft «тс.» | середньоверхньнімецька |
| rub «тс.» | словацька |
| rób «край, борт, кайма» | словенська |
| roub «щось відрубане; прищепа»«виворіт» | чеська |
| rub «щось відрубане; прищепа»«виворіт» | чеська |
руби́льник «ручний пристрій для вимикання та перемикання електричного струму»
очевидно, запозичення з російської мови;
р. руби́льник утворено від руби́ть, оскільки різкі рухи при користуванні цим пристроєм, пов’язані з процесами, що відбуваються всередині пристрою, нагадують рубання (пор. вираз ви́рубати струм);
бр. рубі́льнік;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| рубі́льнік | білоруська |
| руби́льник | російська |
| руби́ть | російська |
рубі́ж «лінія, межа; державний кордон»
пов’язане з руба́ти, др. рубити: в давнину зарубками на деревах, пнях позначалися межі;
р. бр. рубе́ж «тс.», др. рубежь «зарубка, знак, вирубаний на дереві на позначення кордону; межа, кордон», п. rubież «межа» (з рос.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
зарубе́жний
зарубі́жний
порубі́жний
прирубі́жний
рубе́ж
«тс.»
рубежі́
«рубці на рогах»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| рубе́ж «тс.» | білоруська |
| рубити | давньоруська |
| рубежь «зарубка, знак, вирубаний на дереві на позначення кордону; межа, кордон» | давньоруська |
| rubież «межа» (з рос.) | польська |
| рубе́ж «тс.» | російська |
| руба́ти | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України