РТУТНІ — ЕТИМОЛОГІЯ

загальноприйнятої етимології не має;

реконструювалася вихідна форма *rьtǫtь як активний дієприкметник від дієслова *rьti(ti), спорідненого з лит. ritа̄, ritaũ, rìsti «котитися», лтс. ritu, rist «тс.», лит. riẽsti, riečiа̄ «скочувати, замотувати», лтс. riest, riežu «відпадати, відділятися», дангл. wríðan, двн. rīdan «крутити» (Черных ІІ 124–125; Фасмер ІІІ 509; Grünentahl ZfSlPh 13, 342);

припускалося вихідне *rъtǫtь, яке зіставлялося з цсл. рутити с́ «кидатися» (Брандт РФВ 24, 144);

через фонетичні труднощі менш прийнятні тлумачення слова як запозичення з ар. ’utārid «ртуть» (Горяев 302; Mikl. TEl II 183; EW 285; Brückner 466; Holub–Lyer 425; Holub–Kop. 317; Lokotsch 167) або з лат. argent(um vivum) «живе срібло» (Machek ESJČ 522);

р. ртуть, бр. ртуць, п. rtęć, ч. rtut’, ст. rtut, слц. ortut’, болг. рътуть, ртуть;