РОТНОМУ — ЕТИМОЛОГІЯ
ро́та «військовий підрозділ»
запозичення з польської мови;
п. rota, як і ч. слц. rota «тс.», вл. rota «натовп», через посередництво німецької та старофранцузької мов (свн. rotte, rot «військовий загін; натовп», фр. ст. rote «тс.») зводиться до нар.-лат. rutta‹rupta «натовп, розсіяна група», пов’язаного з лат. rumpo (rumpere) «розбиваю, ламаю, руйную», спорідненим з дінд. rōpayati «ламає, руйнує», лит. rupа̄s «крупний; грубий», укр. ри́пати;
р. бр. болг. схв. ро́та;
Фонетичні та словотвірні варіанти
поро́тно
рі́йта
рі́та
«тс.»
ро́вта
рота
(1559)
ро́тний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ро́та | білоруська |
| ро́та | болгарська |
| rota «натовп» | верхньолужицька |
| rōpayati «ламає, руйнує» | давньоіндійська |
| rumpo «розбиваю, ламаю, руйную» (rumpere) | латинська |
| rupùs «крупний; грубий» | литовська |
| rutta «натовп, розсіяна група» | народнолатинська |
| rupta | народнолатинська |
| rota | польська |
| ро́та | російська |
| ро́та | сербохорватська |
| rotte | середньоверхньнімецька |
| rot | середньоверхньнімецька |
| rota «тс.» | словацька |
| ри́пати | українська |
| rote | французька |
| rota «тс.» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України